Суський заказник: вікові дуби, рідкісні орхідеї та зубри на Поліссі

Суський ботанічний заказник загальнодержавного значення розташований на території Суського лісництва Клеванського держлісгоспу. Його площа становить 298 гектарів, а створений він був у 1984 році з метою збереження типового для Полісся дубово-соснового лісового масиву.

Головна особливість цього лісу — його вік. Тут ростуть сосни та дуби, причому деяким дубам близько 250 років. Такі дерева могли прорости задовго до появи багатьох сучасних населених пунктів і доріг. У підліску домінує ліщина, а серед трав трапляються чорниця, конвалія та перлівка. Саме таке поєднання порід і підліску робить ліс типовим представником природи Волинського Полісся.

Окрему цінність заказнику надають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України. Серед них — зозулині черевички справжні, одна з найвідоміших дикорослих орхідей України, квітка якої нагадує маленький черевичок. Також тут зафіксовані півники сибірські, лілія лісова, коручки, вовчі ягоди пахучі та наперстянка великоквіткова. Зозулині черевички особливо чутливі до змін середовища, тому збереження старих лісів для них є принципово важливим.

Ще один особливий мешканець цих місць — зубр. Ці великі тварини можуть заходити на територію заказника із сусідніх мисливських угідь. Доросла особина може важити кілька сотень кілограмів, але пересувається лісом напрочуд тихо. Зубр також занесений до Червоної книги України, і на Рівненщині та Волині збереження його популяції є одним із важливих природоохоронних завдань.

Старовіковий ліс — це не просто сукупність великих дерев, а складна екосистема. У ньому старі дерева, підріст, чагарники, трави, гриби, комахи та тварини існують у постійному взаємозв'язку. Дупла старих дерев стають місцями гніздування птахів, відмерла деревина створює середовище для організмів, а лісова підстилка бере участь у кругообігу речовин. Саме тому на заповідних територіях діють обмеження щодо рубок, пошкодження рослинності та збору рідкісних і лікарських рослин.

Суський заказник — місце, де в одному лісі поєдналися вікові дуби, соснові насадження, рідкісні орхідеї та інші червонокнижні рослини, а інколи й зубри. Його цінність полягає не в окремих деревах чи квітках, а в цілісній екосистемі, що збереглася на площі майже 300 гектарів. Це можливість побачити фрагмент поліської природи, який існував задовго до нас.