Хода УПЦ МП до Почаєва: прапори «ДНР» та ікони російських царів

Щорічна хода прихильників Московського патріархату до Почаївської лаври розпочалася з Волині. Цьогоріч у ній беруть участь понад дві тисячі людей, яких супроводжують правоохоронці. Подія приурочена до свята Почаївської ікони Божої Матері, яке за старим стилем відзначають 5 серпня.

Показово, що рішення про заборону цього заходу ухвалили одразу кілька громад Рівненщини та Тернопільщини. Зокрема, Демидівська селищна рада та виконавчий комітет Збаразької міської ради заборонили проходження колони своєю територією. Торік аналогічну заборону вводила Тернопільська ОВА через воєнний стан. Попри це, організатори та учасники ходи проігнорували вимоги влади.

Окрему увагу привертає символіка, яку несуть учасники. За словами очевидців, у колоні знову використовують червоні прапори із зображенням Ісуса Христа. Віряни називають це іконою «Спаса Нерукотворного», хоча в інших православних церквах цей образ традиційно зображують на жовтому тлі. Саме червоний стяг із 2014 року використовують підрозділи російських окупантів та бойовиків так званої «ДНР». Колишній позаштатний радник начальника Тернопільської ОВА Богдан Яциковський наголосив, що під час війни будь-які прояви «русского міра» є неприйнятними, і держава має реагувати на такі випадки. Священник ПЦУ Роман Грищук раніше прямо називав цей прапор символом бойовиків «ДНР», перед яким присягав ватажок угруповання Олександр Захарченко. Іноді російські пропагандисти навіть пропонували надати цьому стягу офіційний статус у РФ.

Крім того, серед учасників ходи помітили зображення російського імператора Миколи ІІ та членів його родини, яких РПЦ канонізувала. Це відбувається на тлі нещодавньої перевірки Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, яка виявила ознаки афілійованості Почаївської лаври з Російською православною церквою та надала місяць на усунення таких зв'язків.

Отже, хода до Почаєва демонструє, що частина релігійної спільноти в Україні продовжує ігнорувати заборони та використовувати символіку, асоційовану з агресором. Це створює додаткове напруження у суспільстві та ставить питання про ефективність контролю за діяльністю УПЦ МП в умовах війни.