20 гривень за туалет і справа про хуліганство: львівський суд поставив крапку

Інцидент стався 17 червня 2026 року близько 19:00 біля будинку №7 на проспекті Свободи у Львові. Чоловік скористався інклюзивною модульною вбиральнею, але не заплатив 20 гривень за послугу. Правоохоронці склали на нього протокол за статтею про дрібне хуліганство, розцінивши це як порушення громадського порядку.

Вбиральня належить до сфери відповідальності ЛКП «Ратуша-Сервіс». Раніше на підприємстві розповідали про випадки пошкодження обладнання та звернення до правоохоронців із цього приводу. У матеріалах справи йшлося саме про несплату, а не про псування майна.

Захисник чоловіка оскаржив рішення Галицького районного суду Львова. В апеляційній скарзі він наполягав, що несплата за послугу сама по собі не свідчить про дрібне хуліганство. За його словами, у справі не було доказів, що чоловік пошкодив майно або вчинив інші дії, здатні порушити громадський порядок. Свою апеляцію подало й ЛКП «Ратуша-Сервіс»: представники підприємства вважали, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини та докази.

Львівський апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали не містять достатніх доказів для підтвердження дрібного хуліганства. Зокрема, суд не визнав користування модульною вбиральнею без оплати достатньою підставою для висновку про порушення громадського порядку. Постанову Галицького районного суду скасували, а справу закрили через відсутність складу правопорушення.

Для людей ця історія має цілком практичний вимір. Вона показує межу між цивільно-правовим боргом за послугу і адміністративним правопорушенням: несплата 20 гривень не автоматично перетворюється на хуліганство. Користування вбиральнею на проспекті Свободи, 7 коштує 20 гривень, оплатити можна готівкою або карткою. Якщо послугу не оплатили, у підприємства залишається можливість стягувати кошти в цивільному порядку, але довести порушення громадського порядку потрібно окремими доказами.

Рішення апеляційного суду також нагадує про якість доказової бази в адміністративних справах. Складання протоколу — лише початок: суд оцінює, чи справді дії людини виходили за межі звичайного невиконання платної послуги. Для комунальних підприємств це сигнал фіксувати конкретні факти — пошкодження, агресію, порушення роботи об'єкта, — а не покладатися на сам факт несплати.