Воєнні збитки: як стягнути гроші з РФ після рішення суду

Після початку повномасштабного вторгнення українські суди напрацювали значну практику у справах про відшкодування шкоди, завданої російською агресією. Вони стягують вартість знищеного майна, втрачену вигоду та інші збитки, але ключовим питанням стає реальне виконання цих рішень.

На території України обсяг активів, які безпосередньо належать російській федерації, обмежений, тож практична робота переміщується за кордон — туди, де зосереджені російські корпоративні структури та комерційні активи. Одним із найбільш випробуваних маршрутів залишаються Нідерланди, проте їхня судова практика досі нестабільна.

Показовою є справа ФГ «СЮ Жнива», яке у 2023 році через Господарський суд Запорізької області домоглося стягнення з російської федерації понад 3,8 млрд грн за вивезений під час окупації врожай. Згодом суд поклав солідарну відповідальність на структури «Газпрому» через концепцію alter ego. Однак суд першої інстанції в Гаазі у 2025 році відхилив виконання, пославшись на державний імунітет російської федерації. Апеляційний суд Гааги 9 червня 2026 року це рішення скасував, зазначивши, що «Газпром Інтернешнл Лімітед» має окрему правосуб'єктність, тож імунітет держави не може автоматично блокувати процедуру exequatur.

Практично одночасно той самий суд ухвалив аналогічне рішення у справі ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест», де з російської федерації стягнуто понад 439 млн грн. Водночас справа ТОВ «ВКФ «Автодоркомплект», яке виграло 242 млн євро, демонструє зворотний бік: Апеляційний суд Амстердама у січні 2026 року скасував забезпечувальні арешти через процесуальні недоліки — неповне розкриття інформації про паралельні провадження та непропорційність заходів.

Тому юристи радять будувати стратегію не навколо конкретної країни, а навколо конкретного активу. Спочатку потрібно ідентифікувати майно, пов'язане з російською федерацією, визначити його юридичного власника, корпоративний ланцюг і юрисдикцію, де можливе звернення стягнення. Пріоритетними є акції, дивіденди, дебіторська заборгованість та кошти, що використовуються у комерційному обороті, — саме комерційне призначення активу може стати вирішальним для подолання імунітету.

Таким чином, українська практика вже відповіла на питання, чи можна отримати рішення про стягнення збитків. Складніше перетворити це рішення на реальні гроші. Відповідь — у переході від моделі «спочатку рішення, потім пошук майна» до моделі asset-based enforcement, коли стратегія виконання формується ще на етапі подання позову.