Р РадикалГоловні новини України

Софійність як фундамент української стійкості: погляд експерта

·1037 слівредакція
Україна

Українська стійкість має не лише інституційний, а й світоглядний вимір. Директорка Інституту національної стійкості та безпеки Рена Марутян пояснює, чому саме софійність може бути основою здатності суспільства вистояти та змінюватися, не втрачаючи себе.

Сучасне розуміння безпеки виходить за межі простої логіки захисту від загроз. У світі, де неможливо передбачити всі ризики — від кібератак до пандемій чи гібридних війн, — на перший план виходить здатність суспільства діяти після удару. Питання вже не лише в тому, як запобігти кризі, а й у тому, чи продовжують працювати інституції, чи зберігається довіра між людьми та чи здатна спільнота адаптуватися, залишаючись собою.

Досвід України під час великої війни демонструє: навіть коли енергосистема пошкоджена, а державні структури не встигають реагувати, суспільство самоорганізовується. Волонтерські мережі, пункти обігріву, горизонтальні зв'язки між людьми — усе це свідчить про наявність глибшого шару, що тримає суспільство разом. Цей шар — культура мислення, цінності та спосіб взаємодії, які накопичувалися поколіннями.

Для України таким світоглядним підґрунтям може бути софійність. Це поняття, що сягає корінням античної традиції та філософії Київської Русі, сьогодні осмислюють українські інтелектуали, зокрема Андрій Зелінський, Олександр Філоненко та Наталія Кривда. У практичному вимірі софійність означає здатність діяти мудро у складному світі: поєднувати свободу з відповідальністю, пам'ять зі здатністю змінюватися, індивідуальність зі співбуттям.

Саме ці якості перетворюються на конкретну поведінку: мудрість дає адаптивність, відповідальність — готовність до самоорганізації, свобода — суспільну суб'єктність, а горизонтальні зв'язки формують довіру та солідарність. У цьому контексті стійкість — це не повернення до попереднього стану, а здатність змінюватися, не втрачаючи власної ідентичності. Україна після війни не буде такою, як раніше, і не повинна бути.

Війна з Росією точиться не лише за територію, а й за право українців залишатися авторами власної картини світу. Тому захист пам'яті, ідентичності та суспільної згуртованості стає таким самим завданням безпеки, як і оборона кордонів. Софійність не замінює армію чи інституції, але створює підґрунтя, на якому ці інституції можуть ефективно діяти: суспільство, що розуміє, що саме воно захищає і заради чого.

Читайте також