Штраф від ТЦК і виконавче провадження: якого майна може позбутися боржник

Військова адвокатка Тетяна Козян пояснила, що підставою для примусового стягнення є сама несплата штрафу протягом 30 днів із моменту, коли його мали сплатити добровільно. Водночас, за її словами, завершення цього строку не тягне за собою автоматичного арешту майна: постанова має бути передана на виконання за правилами законодавства про виконавче провадження.

Адвокатка наголосила, що важливо не плутати два різні моменти — строк добровільної сплати і фактичне відкриття виконавчого провадження. Саме після відкриття провадження державний чи приватний виконавець отримує право вживати передбачених законом заходів для стягнення боргу.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення насамперед звертають на кошти боржника — у національній та іноземній валюті, а також на інші цінності, що зберігаються в банках та інших фінансових установах. Якщо цих коштів бракує для погашення заборгованості, виконавець може звернути стягнення на інше майно. Виняток — речі та майно, які закон прямо забороняє вилучати.

Окремим заходом є арешт коштів або майна, який застосовують, щоб забезпечити реальне виконання рішення. «Арешт майна є окремим виконавчим заходом. Згідно з частиною другою статті 56 Закону „Про виконавче провадження“, арешт на майно або кошти боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або постанови про опис та арешт майна (коштів)», — зазначила Козян. Тобто після відкриття провадження виконавець залежно від обставин може заарештувати банківські рахунки, а якщо грошей не вистачає — вжити заходів щодо іншого майна. Якщо на конкретне майно закон дозволяє звертати стягнення, його надалі можуть вилучити та реалізувати у встановленому порядку.

Втім, сам факт несплати штрафу не означає, що виконавча служба може забрати будь-яку власність. Закон визначає перелік майна, на яке стягнення не звертається. Захищеними є, зокрема, необхідні для боржника, членів його сім’ї та утриманців речі повсякденного користування: посуд, постільна білизна, засоби гігієни, одяг, взуття та дитячі речі. Не можна стягувати й лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, потрібні за медичними показаннями.

Серед захищеного майна — і певні предмети домашнього вжитку. Закон передбачає, зокрема, по одному ліжку та стільцю на кожну людину, один стіл і одну шафу на сім’ю, а також один холодильник, телевізор і персональний комп’ютер на сім’ю. Окремо йдеться про по одному мобільному телефону на кожну особу. З-під стягнення також виведені необхідні запаси продуктів харчування та питної води для боржника і його сім’ї, а також кошти для їх придбання в межах, визначених законодавством. «Не підлягає стягненню також необхідне паливо для приготування їжі та опалення житла протягом опалювального сезону», — наголосила Козян.

Окремі обмеження стосуються майна, потрібного для професійної діяльності, якщо воно є єдиним джерелом доходу, а також знарядь особистої кустарної чи ремісничої праці та книг. Захист поширюється і на майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів. Для людей з інвалідністю діють окремі гарантії щодо допоміжних засобів реабілітації та автомобілів, наданих безоплатно або на пільгових умовах за медичними показаннями. Не підлягають стягненню й державні нагороди, призи, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.

Отже, несплата штрафу від ТЦК справді може призвести до примусового стягнення — але лише через відкрите виконавче провадження і з дотриманням черговості: спершу кошти, потім інше майно. Водночас закон чітко окреслює межі, за які виконавець вийти не може, захищаючи базові побутові, медичні, професійні та реабілітаційні потреби боржника і його родини.