Вісім днів у відкритому океані: як рибалку з Мексики врятували за 480 км від берега

Ектор Маркес Мартінес, відомий також як Чіко, вийшов у море 31 серпня з Пуерто-Анхеля в штаті Оахака на невеликому човні «Хосмарсіто». Він розраховував повернутися за кілька годин, але додому не прибув. Розпочалися масштабні пошуки: до них долучилися родичі, місцеві рибалки, волонтери та Військово-морські сили Мексики.

Лише через вісім днів човен помітив екіпаж вантажного судна — приблизно за 299 миль (близько 480 км) на південь від Уатулько. Моряки змогли зв’язатися з чоловіком, передали йому воду, їжу та паливо і повідомили про його місцеперебування владі. Забрати рибалку на борт одразу не вдалося через проблеми зі зв’язком. Аж 7 вересня до «Хосмарсіто» дістався корабель ВМС Мексики ARM Monte Alban, який підняв чоловіка на борт і доправив у безпечне місце.

Попри тривалий дрейф, стан Ектора оцінили як стабільний. У нього діагностували зневоднення, тож після порятунку йому надали медичну допомогу. Ця історія ілюструє, наскільки небезпечним може бути навіть короткий вихід у море на малому човні: без належного зв’язку та навігації судно швидко опиняється поза зоною пошуків, а час працює проти людини.

Схожий випадок стався у серпні біля узбережжя Мексики: тоді врятували двох рибалок, Даніеля Герреро Мартінеса та Хосе Луїса Портеласа Вільєгаса, які провели п’ять днів у Тихому океані. Їх знайшли за понад 240 км від узбережжя штату Чьяпас — чоловіки вижили у великому холодильному контейнері для продуктів. Після порятунку в обох також виявили сильне зневоднення.

Такі випадки показують, що для прибережних громад Мексики риболовля залишається заняттям із високим ризиком, а ефективність рятувальних операцій залежить від координації між цивільними суднами, волонтерами та військово-морськими силами. Для самих рибалок ключовими залишаються прості речі: запас води, засоби зв’язку та повідомлення рідним про вихід у море.