Ретранслятори РФ у Білорусі: як це розширює зону ударів і що це означає для України

Протягом останніх двох тижнів моніторингові спостерігачі виявили в Білорусі роботу одразу чотирьох ретрансляторів, які Росія використовує для управління реактивними безпілотниками. Пристрої розташовані поблизу населених пунктів Хойнікі, Дзярбінка, Махновичі та Буда-Софіївка — усі вони лежать неподалік кордону з Україною.

Принципово важливо, що ретранслятор не запускає дрон і не змінює його конструкцію. Його роль інша — він працює як проміжна ланка між оператором і безпілотником, суттєво збільшуючи дальність польоту. Саме завдяки такій схемі російські оператори, за наявними даними, могли керувати БпЛА в режимі реального часу та завдати удару по потягу й заправних станціях поблизу польського кордону.

Географія цих точок показова. Від крайнього зафіксованого ретранслятора в районі Буда-Софіївки до Луцька — трохи більше ніж 250 кілометрів. Тобто йдеться не про поодинокий технічний експеримент, а про спробу вибудувати сталу інфраструктуру, яка розширює зону ураження вглиб української території та до кордонів із країнами НАТО.

Для України це має кілька практичних наслідків. По-перше, зростає загроза для західних регіонів, які досі вважалися відносно захищеними від подібних атак. По-друге, ускладнюється протиповітряна оборона: чим довше дрон залишається під контролем оператора, тим складніше його перехопити й тим точніше він може маневрувати. По-третє, це прямо впливає на логістику — залізничні вузли, пункти пропуску й паливна інфраструктура стають уразливішими.

Питання ретрансляторів у Білорусі має і політичний вимір. Про їхню появу стало відомо ще в червні цього року, коли президент України Володимир Зеленський вимагав від Мінська вимкнути ці пристрої. Уже за п'ять днів він повідомив, що вони перестали працювати, однак тоді ж зауважив: невідомо, чи їх демонтували, чи просто вимкнули. Згодом, 16 вересня, речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко заявив, що Білорусь знову почала вмикати ретранслятори на своїй території, і саме завдяки їм РФ вдалося атакувати пункт пропуску «Ягодин».

Отже, йдеться про циклічний сценарій: пристрої вимикають під тиском, а потім вони повертаються в роботу. Для України це означає, що захист західного напрямку не можна будувати лише на реакції на окремі удари — потрібна системна протидія самій інфраструктурі управління дронами. А для Мінська це питання залишається тестом на те, наскільки його територія використовується як технічний майданчик для російських операцій.