Реній: як надрідкісний метал тримає авіацію й нафтопереробку — і до чого тут Україна

Золото й платина звикли вважати еталоном рідкості та дорожнечі, але в земній корі є метали, яких значно менше. Реній — один із них: його середній вміст у континентальній корі не перевищує однієї частини на мільярд. За даними Геологічної служби США, у чистому вигляді або у власних мінералах він практично не зустрічається, тому промисловість отримує його переважно як побічний продукт переробки мідних руд.

Основне джерело металу — пил, що утворюється під час випалювання молібденітових концентратів: саме з нього вилучають близько 80% світового обсягу ренію. Лідером із видобутку є Чилі, яка забезпечує приблизно 55% світового ринку. Крім неї, метал отримують у США, Мексиці, Перу, Казахстані, Узбекистані, Вірменії, Росії та Польщі. Втім, подальші обсяги залежатимуть не стільки від геології, скільки від потужностей підприємств, що спеціалізуються на обробці молібденітових концентратів, — а це вузьке місце всієї галузі.

Практична цінність ренію випливає з його надзвичайно високої температури плавлення. Понад 80% споживання припадає на жароміцні суперсплави, з яких виготовляють, зокрема, лопатки турбін реактивних авіадвигунів. Ще один важливий напрям — платиново-ренієві каталізатори, що застосовуються під час перероблення нафти. Тобто йдеться про метал, від якого залежать дві стратегічні галузі: авіабудування та нафтопереробка.

Ціна відповідає статусу: у 2025 році метал чистотою 99,99% у середньому коштував близько 2 600 доларів за кілограм, свідчить звіт американського відомства. Для порівняння, найдорожчим металом у світі вважають каліфорній-252 — його вартість може сягати десятків мільйонів доларів за грам. Цей радіоактивний ізотоп використовують для геофізичних досліджень нафтових свердловин і запуску ядерних реакторів.

Попри промислову вагу, про вплив ренію на здоров'я людини відомо напрочуд мало — імовірно, саме через його крайню рідкісність. Тож для країн, які розвивають металургію та авіаційну галузь, реній залишається ресурсом із високою доданою вартістю, але й із вузьким колом постачальників. Це робить ринок уразливим до змін у видобутку молібдену та до технологічних обмежень на етапі переробки.