Псевдовибори на Запоріжжі: що стоїть за «рекордною явкою» 80%

Росія вперше спробувала вбудувати тимчасово окуповані території України у власну політичну систему через окремі одномандатні округи. Голосування до Державної думи тривало з 18 по 20 вересня 2026 року і, попри відсутність міжнародного визнання, було оголошено завершеним. На захопленій частині Запорізької області зафіксували «явку» 80,09%, тоді як у самій Росії середній показник становив 56,6%.

Запорізьку ТОТ окупанти оформили як одномандатний округ № 93. «Переміг» представник путінської партії Олексій Тихомиров із 56,82% голосів. Далі розташувалися Юрій Онищук від «Справедливої Росії» (19,87%), Олег Слюсаренко від КПРФ (12,65%) та Кирило Перов від ЛДПР (10,65%). За партійними списками «Справедлива Росія» отримала 11,57%.

Голосування проходило в умовах окупації, примусу та без незалежного спостереження. Окупанти організовували масові подворові обходи із залученням озброєних військових, використовували в звітах «мертві душі» та списки загиблих солдатів, а працівників бюджетної сфери примусово підвозили на дільниці. Експерт Центру політико-правових реформ Андрій Магера пояснив, що триденний формат голосування створює умови для масштабних фальсифікацій: «Якщо ми говоримо конкретно про Росію, то оці так звані 3 дні голосування передбачають дві ночі між днями голосування. Саме тоді туди масово вкидають потрібні виборчі бюлетені». За його словами, у демократичних країнах кількаденне голосування запроваджують для зручності громадян, а в РФ воно працює на користь режиму.

Для України та міжнародної спільноти не має значення, скільки відсотків «взяла» та чи інша партія, наголошує Магера, адже йдеться не просто про незаконність, а про юридичну нікчемність процесу: «Цілком зрозуміло, що проведення виборів на ТОТ грубо суперечить міжнародному правовому полю — і Гаазьким конвенціям, і Женевській конвенції, і чіткій позиції ООН. Російська анексія не породжує жодних правових наслідків. От жодних. Тому ми повинні говорити навіть не про незаконність цих виборів, а про їхню юридичну нікчемність в силу самого факту. Нам не треба нічого доводити. Сам факт проведення так званих виборів на ТОТ робить цей процес абсолютно нелегітимним взагалі».

Міністерство закордонних справ України та міжнародні партнери готують оновлені списки персональних санкцій проти організаторів, кандидатів і членів фейкових комісій. Дії причетних кваліфікують як зазіхання на територіальну цілісність України, що тягне кримінальну відповідальність за українським і міжнародним законодавством.

Серед тих, хто балотувався від Запорізької області, — люди з українським минулим і колаборантським теперішнім. Олексій Тихомиров народився в Шимкенті (Казахстан), у 1987–1995 роках служив у Збройних силах СРСР та України, у 2010–2014 роках був депутатом Верховної Ради Криму від Компартії. У 2014 році сприяв окупації Криму, очолював паливну компанію «Атан-Крым» на півострові та був заступником голови так званої Рахункової палати Криму. У 2018 році Україна наклала на нього санкції, він перебував у розшуку за статтею про державну зраду.

Юрій Онищук народився в місті Ківерці на Волині, за часів президентства Януковича був заступником Мелітопольського міського голови, у 2010–2015 роках — депутатом міськради від «Партії регіонів», а з 2015 по 2020 рік — від «Опозиційного блоку». Після окупації Мелітополя очолив окупаційний «Водоканал», згодом увійшов до так званого «законодавчого зібрання» Запорізької області від «Справедливої Росії». Нині він заступник «комітету з питань бюджету» та керує окупаційним «Центром економічного розвитку».

Кирило Перов — російський бізнесмен і функціонер ЛДПР з Московської області. До 2018 року володів маркетинговою компанією «Структура», нині має низку підприємств та охоронне агентство. У вересні 2023 року став «депутатом» так званого «законодавчого зібрання» першого скликання окупованої частини Запорізької області від ЛДПР, а згодом — координатором регіонального відділення партії. 23 листопада 2024 року отримав російську медаль «учаснику спеціальної військової операції».

Олег Слюсаренко — кримський колаборант, колишній депутат Верховної Ради АР Крим від «Партії регіонів» (2006–2010), керував проросійськими структурами, зокрема «Русским движением Крыма», та був одним із керівників кримського осередку руху «Український вибір» Віктора Медведчука. У 2014 році брав участь в організації незаконного «референдуму» та мітингів за анексію Криму, отримав російське громадянство, а у 2016 році вступив до КПРФ. У березні 2021 року Прокуратура АР Крим оголосила йому підозру в державній зраді. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до окупаційних структур на півдні України, а в червні 2024 року отримав російський орден «За заслуги перед Запорізькою областю».

Це не перша така кампанія на ТОТ. Фейкове голосування до Держдуми почалося 29 серпня 2026 року, а основні його етапи припали на 18–20 вересня. Раніше, 15–17 березня 2024 року, відбулися псевдовибори президента РФ із фальсифікаціями та поквартирними обходами, 31 серпня — 10 вересня 2023 року — «голосування» до окупаційних місцевих адміністрацій, а 23–27 вересня 2022 року — так званий «референдум» про приєднання Запорізької області до РФ, де нібито 93% учасників проголосували «за».

Підсумок: будь-які цифри в окупаційних протоколах не створюють ані легітимності, ані правових наслідків. Для жителів ТОТ це насамперед тиск і примус, для організаторів — підстави для санкцій і кримінальної відповідальності, а для України та партнерів — привід розширювати списки причетних, а не визнавати результати.