Прах Марії Федак повернули до Львова: що це означає для родини та міста

Церемонія прощання розпочалася в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, після чого на площі Ринок відбулася загальноміська церемонія. Під сурму містяни вшанували пам'ять діячки. Далі колона вирушила на Личаківське кладовище, де Марію Федак перепоховали на полі №49, поруч із могилою чоловіка.

Марія Федак народилася 1874 року на Тернопільщині в родині священника. Вона була активісткою жіночого просвітницького руху Галичини, входила до керівництва спілки «Труд», займалася благодійністю та підтримувала заарештовану студентську молодь. Разом із чоловіком Степаном Федаком, галицьким адвокатом і меценатом, вона виховала вісьмох дітей. Родина підтримувала український національний рух та створювала умови для діяльності українського підпілля.

Під час Другої світової війни, рятуючись від радянських репресій, родина емігрувала на Захід. Марія Федак разом із сім'єю молодшої доньки Софії та її чоловіком Андрієм Мельником оселилася за кордоном. Вона померла в Люксембурзі та була похована на цвинтарі Боневуа.

Перепоховання відбулося в межах ініціативи Президента України Володимира Зеленського з повернення в Україну та вшанування видатних українців, які тривалий час були поховані за кордоном. Раніше, у травні, до Києва привезли останки Андрія та Софії Мельників, яких перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі. Також 18 серпня там відбулася церемонія перепоховання Євгена Коновальця.

Повернення праху Марії Федак — це не лише родинна подія, а й символічний крок у відновленні історичної пам'яті. Для Львова це нагода нагадати про жінок, чия праця десятиліттями залишалася поза увагою. Для нащадків — можливість завершити історію родини, розділеної війною та еміграцією. Для країни загалом — ще один етап у політиці повернення тих, хто творив українську історію, але був похований далеко від дому.