На Дніпропетровщині попрощалися з Євгеном Сарафаном, який навчав іноземних добровольців

20 вересня 2026, 06:00 ·226 слівредакція

У Жовтих Водах на Дніпропетровщині помер військовослужбовець Євген Сарафан. Йому було 39 років, смерть настала 12 вересня під час відпустки.

Євген Сарафан народився 18 серпня 1986 року в Жовтих Водах. У рідному місті він навчався у школі № 12, а дев'ять класів закінчив у СШ № 10. Після школи працював різноробочим — у Дніпрі, Києві та за кордоном.

До лав захисників він долучився 10 січня 2026 року. Після базової військової підготовки служив водієм-санітаром, а вже в березні його перевели на посаду номера обслуги. 4 серпня за високі лідерські якості Євгена призначили командиром відділення. За короткий час військова справа стала для нього більшим, ніж просто службою: він швидко зростав професійно, зарекомендував себе як підготовлений військовий та інструктор і навчав зокрема іноземних добровольців. Командування відзначало його здібності, мотивацію та лідерські якості.

Поза службою Євгена знали як добру, лагідну й чуйну людину. За словами рідних, він не вмів відмовляти людям у допомозі та завжди прагнув бути корисним. Особливе місце в його житті займали діти — вільний час він намагався проводити поруч із ними та друзями. Ще одним захопленням була техніка: він любив ремонтувати автомобілі та мотоцикли й отримував задоволення від того, що міг усе полагодити власноруч.

У захисника залишилися мати Наталя Анатоліївна, сестра Ельвіра, тітка Маргарита, доньки Емма та Марія, син Богдан і бабуся Зоя Григорівна.

Історія Євгена Сарафана — це історія людини, яка прийшла до війська вже в зрілому віці, маючи за плечима роки роботи за кордоном і вдома, і за кілька місяців пройшла шлях від водія-санітара до командира відділення та інструктора для іноземних добровольців. Таких людей у лавах Сил оборони чимало: вони не мали попереднього військового досвіду, але саме на них тримається підготовка нових підрозділів. Втрата кожного з них — це не лише горе для родини, а й послаблення спроможності армії готувати поповнення, адже досвідчені інструктори формуються роками, а тут — місяцями.

Для Жовтих Вод, невеликого міста на Дніпропетровщині, це вже не перша втрата від початку повномасштабної війни. Кожне таке прощання нагадує, що ціна оборони країни розподіляється між усіма її регіонами, і найбільше її відчувають саме невеликі громади, де кожного загиблого знають особисто.

Світла пам'ять захиснику України.