Полякова переспівала розмови фігурантів «Карфагену»: що це означає

10 вересня у Facebook Оля Полякова представила фрагмент нової пісні, яку виконує в образі Ізольди Рот у межах проєкту The Nogi. Твір побудований на матеріалах розслідування НАБУ у справі «Карфаген», де фігурують співробітники Офісу генерального прокурора, яких підозрюють у корупції.

Артистка закликала аудиторію відкинути ілюзії та висловитися про «кабінетних рішал». У пісні вона використала уривок розмови заступника начальника департаменту міжнародного співробітництва ОГП Сергія Кропиви, фігуранта справи, з його коханкою — 24-річною Єлизаветою Івахненко, яку на записах він називає Музою. На плівках вони вільно спілкуються російською, зокрема обговорюють бренди, якими вона хизувалася в соцмережах.

«Чікі-чікі-чікі, бамбосіки, рубають прокурори бабосіки... Отакий в країні гоп-стоп», — співає Ізольда Рот. У мережі реакція була переважно схвальною: «Молодець, згідно реалій сьогодення».

Що стоїть за справою «Карфаген»

4 вересня НАБУ і САП повідомили про спецоперацію з викриття злочинної організації, яку підозрюють у керуванні посадовцем ОГП. За версією антикорупційних органів, організація причетна до «кришування» мережі шахрайських колцентрів і легалізації майна. Фігуранти, за матеріалами справи, брали хабарі за «кришування» колцентрів і «відмивали» ці кошти, діючи разом із чинними співробітниками прокуратури. Бюро оприлюднило фото вилученої готівки й автомобілів, а також записи розмов, де фігурують Канцлер — імовірний керівник групи з ОГП, — Муза, Камрад, Флеш і Шеф. На записах обговорюють використання посад у прокуратурі для призначення «своїх» людей і контролю незаконних фінансових потоків.

6 вересня Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід Кропиві. Йому оголосили підозру у «кришуванні» мережі шахрайських колцентрів і легалізації майна; імовірно, він проходить у справі як Канцлер.

Для суспільства ця історія важлива не лише складом підозр. Вона показує, як корупційні схеми можуть вбудовуватися в правоохоронну систему, і чому публічний розголос — запорука того, що справа не затихне. Сатирична форма, яку обрала Полякова, знижує поріг входу для тих, хто не читає розслідувань, і перетворює абстрактні «колцентри» та «легалізацію» на впізнаваний образ. Але головне — не в пісні, а в тому, чи доведуть справу до вироку. Від цього залежить довіра до інституцій, які мають захищати громадян, а не «кришувати» злочинців.