Поліське село Підгірник: життя без магазину, школи та автобуса

Підгірник розташований за 78 кілометрів від Рівного та за 43 кілометри від Сарн. До села Кузьмівка, де розміщена центральна садиба, — 3,5 кілометра, які місцеві долають пішки або на власному авто. Громадський транспорт сюди не заїжджав ніколи.

Місцевій жительці Надії 86 років. Жінка вже 11 років мешкає сама у дерев'яному будинку, який збудувала разом із покійним чоловіком. Тримає курей та обробляє город. Раніше вона працювала дояркою, а загалом у колгоспі пропрацювала близько 28 років. Надія згадує, що колись у селі були ферма, школа та колгосп, а тепер лишилося лише кілька жінок. Її діти живуть у Рівному, але жінка залишається у рідному домі.

Навпроти живе Володимир, який мешкає на два місця — у Рівному та Підгірнику. Разом із сестрами він доглядає батьківську хату, якій майже 100 років, тримає коня та корову. Чоловік каже, що молодь виїжджає, а будинки часто купують як дачі, хоча тут можна просто жити. Своїм життєвим принципом він називає постійну працю.

За даними місцевої влади, у Підгірнику зареєстрована 31 людина, але фактично проживає близько 20, серед яких є й діти шкільного віку. Єдиний спосіб дістатися до Кузьмівки — шкільний автобус, який підвозить дітей до гімназії.

Таким чином, Підгірник — типовий приклад поліських сіл, які поступово зникають через відсутність інфраструктури та робочих місць. Люди, які тут залишаються, покладаються переважно на власні сили та підтримку сусідів.