Прифронтова Покровська громада: у Скотуватому не лишилося жителів, в Отрішках — одна людина

Покровська громада Синельниківського району на Дніпропетровщині складається із семи старостинських округів, і кожен із них перебуває під ударами російської армії. Старости двох округів розповіли, як змінилося життя в селах за час повномасштабної війни.

У Романківському окрузі, до якого входять Романки, Водяне, Отрішки, Петрикове, Скотувате, Левадне та Чорненкове, до вторгнення мешкало близько 2100 людей. Нині залишилося приблизно 155. «В Отрішках, наприклад, одна людина залишилася, а в Скотуватому взагалі ніхто не живе», — розповідає староста Анатолій Пазій. За його словами, ті, хто не виїхав, — це переважно літні люди, жінки та маломобільні мешканці разом із рідними.

Ситуація погіршується щомісяця. Нещодавно в Романки влучила КАБ-3000, зруйнувавши інфраструктуру. Обстріли ведуть і FPV-дронами, і керованими авіабомбами, причому тривогу іноді вмикають уже після прильоту. Зв'язок майже відсутній, електропостачання нестабільне. У половині населених пунктів немає газу, і ремонтні бригади не можуть дістатися місць аварій, бо росіяни полюють на комунальників. Вода — лише зі свердловин, які працюють за наявності світла. Магазини, аптеки й лікарня не функціонують, продукти люди купують в інших містах, а разом із тим отримують гуманітарні набори. Виїхати охочим допомагають благодійні фонди та «Білі янголи». Частина мешканців повертається, щоб зібрати врожай із городів і продати його.

Схожа картина в Катеринівському окрузі, куди входять Катеринівка, Зарічне та Дрозди. Із приблизно 1200 жителів залишилося близько сотні. Староста Любов Корсуновська каже, що останнім часом стало трохи тихіше, але найбільше обстрілюють Дрозди. За її словами, комунікації в селах працюють — є газ, електрика, зв'язок, у кожного своя свердловина. Водночас магазини й аптеки зачинені, по медичну допомогу треба їхати в сусідні населені пункти. Гуманітарну допомогу видають раз на місяць, хліб намагаються возити щотижня. Додому повернулися близько п'яти людей, переважно старшого віку.

Евакуація з прифронтових територій залишається небезпечною. За словами евакуаційниці фонду «Схід SOS» Анни Баранової, найбільший виклик — FPV-дрони: засоби радіоелектронної боротьби не діють проти безпілотників з оптоволоконним управлінням. Волонтери також зважають на загрозу КАБів, «шахедів» і ракет, а безпекова ситуація вздовж траси Павлоград — Покровськ може змінитися за хвилини.

Отже, прифронтові села громади фактично втратили довоєнний уклад: без магазинів, аптек, лікарні та стабільного постачання газу й світла там залишаються найуразливіші категорії населення. Їхнє життя залежить від гуманітарної допомоги та роботи евакуаційних груп, які діють в умовах постійної загрози з повітря.