Вісім людей із прифронтового Запоріжжя евакуювали на Вінниччину: що це означає

Евакуація відбулася до Вінницького обласного пансіонату для людей з інвалідністю. Як розповіла менеджерка з евакуації благодійної організації «Елеос» Ніна Алімова, раніше ці люди мешкали в Оріхівському районі — зокрема в населених пунктах поблизу Оріхова та Жовтої Кручі, де зараз точаться активні бої. За її словами, йдеться про людей, які потребують особливої уваги.

Для когось із них збори тривали лічені хвилини. Володимир Дірявко, який прожив у селі Юрківка майже 70 років, виїжджав одним з останніх зі своєї вулиці. Він описав, що бачив дорогою: будинку культури, школи й магазинів більше немає. «Тут тихо, а там не тихо», — сказав він.

Подружжя Валентини та Миколи Курапаті все життя мешкало в Оріхівському районі за десять кілометрів від райцентру. Їхнього будинку вже немає. «Розбили хату, все порозбивали. Приїхали, вивезли "Білий янгол евакуаційний загін обласної поліції" і все. А там ні однієї людини в селі не залишилось, в сусідньому. Коротше, всі села, жодного жителя. 15-20 хвилин нам на збори дали. За 15 хвилин, що я могла встигнути? Щось зібрали, та й поїхали», — розповіла Валентина. Донька та онука подружжя залишилися в Запоріжжі, напередодні вони попрощалися, і коли зустрінуться знову — не знають.

Ще один евакуйований — Микола Запара. Колишній військовий чув про Вінницю від товариша по службі, але не уявляв, що тут доведеться доживати віку. З собою він узяв лише документи. Чоловік каже, що волів би захищати рідний дім, але його не беруть: «Кажу: "Дайте автомат, я краще на війну поїду, ніж оце ховатись буду". Вивезли тому, що бомблять. Хати вже нема. Гудуть, стріляють, але, чесно кажучи, жити можна. Я не боюсь. Я вже своє відбоявся».

У пансіонаті людей оглядають медики та оформлюють їм картки, щоб визначити потреби в догляді. За словами завідувачки медичного відділу Ірини Травінської, тут міряють тиск, температуру, пульс і зважують, а також організовують харчування та консультації зі спеціалістами. Директор закладу Сергій Якубовський зазначив, що людей із зони бойових дій приймають від початку повномасштабного вторгнення — до Вінницького, Вороновицького та Плисківського відділень евакуювали мешканців Донеччини, Херсонщини, Харківщини та Запоріжжя. Лише цього року прийняли понад пів сотні людей, а від 2022 року — більше 300.

Цей випадок показує, як війна поступово спорожнює прифронтові села: люди виїжджають не тому, що хочуть, а тому що їм більше нікуди повертатися. Для громад у тилу це означає додаткове навантаження на соціальні заклади та потребу в довготривалому догляді за тими, хто вже не може облаштуватися самостійно.