Підвищення облікової ставки НБУ: що це означає для економіки
30 липня Національний банк України підвищив облікову ставку до 15,5% річних. У реальному вимірі це найвищий показник у Європі після Росії, що посилює тиск на кредитування та економічне відновлення.
Рішення правління НБУ від 30 липня збільшити облікову ставку до 15,5% річних означає, що реальна ставка (з урахуванням інфляції) сягає +8,3%. Це найвищий рівень у Європі після Росії та значно перевищує темпи зростання реального ВВП України, які за пів року становили лише +0,2% у річному вимірі. Такий крок посилює монетарний тиск на кредитний процес та економічну активність.
Облікова ставка вже третій рік поспіль суттєво перевищує інфляцію. Це призвело до того, що найвищу дохідність у банківській системі мають інструменти з нульовим ризиком — депозитні сертифікати НБУ. Експерти зазначають, що така політика стимулює викачування гривневих коштів із кредитно-інвестиційних процесів на користь пасивного зберігання. Водночас більшість чинників поточної інфляції мають немонетарну природу: зростання витрат на енергоносії, адміністративно регульовані тарифи, акцизи, погодні фактори та світові ціни.
Ключова проблема — слабка ефективність монетарної трансмісії. Депозитний канал становить лише 4% ВВП, кредитний — 10%, що критично мало для впливу на інфляцію. Валютний та фондовий канали фактично виключені через залежність від неринкових потоків зовнішньої допомоги. Додатковими структурними проблемами є надмірна процентна маржа банків (понад 10 в.п.), висока концентрація депозитів (60% належать 1% вкладників) та значна частка пільгових кредитів (близько 25%).
Наслідком такої політики стало перенесення строків досягнення інфляційного таргета — НБУ очікує 5% лише у 2028 році. Процентні витрати регулятора на монетарну політику за 6 місяців 2026 року склали 52 млрд грн, а з початку війни — 343 млрд грн. Кредитування також стагнує: чисті кредити займають лише 29% активів банків (у 2021 році було 37%), а приріст не покриває навіть зростання цін на промислові товари.
Ризики цього рішення включають можливий розрив між комунікацією НБУ та реальними результатами, адже інфляція, за прогнозами самого регулятора, зросте до 10% на кінець року. Вищі ставки можуть посилити відсікання слабших позичальників від формального кредиту, а перехід тримісячних депсертифікатів на тендерну основу створює загрозу для малих банків.
Підсумовуючи: підвищення ставки — це спроба підтримати довіру до гривні та контролювати інфляційні очікування, але швидкого ефекту не буде. Експерти рекомендують НБУ оприлюднити контрфактичний сценарій без підвищення ставки, оцінку впливу на депозити та кредити, а також тісно координуватися з Мінфіном щодо дохідностей ОВДП.
