Переселенка з Луцька шиє для військових на бабусиній машинці: тисячі виробів на фронт

Історія волонтерки Марини Авраменко розпочалася у лютому 2022 року, коли її чоловік вирішив долучитися до лав ЗСУ. Жінка разом із двома дітьми виїхала з Верхньодніпровська Дніпропетровської області до Луцька, взявши з собою стару швейну машинку своєї бабусі.

Спочатку вона шила розгрузки та переноски для бійців, згодом перейшла до чохлів на каски, для антидронових рушниць та Starlink. Перше замовлення від військових становило 30 виробів, а загалом волонтерка виготовила близько тисячі розгрузок. За її словами, на початку повномасштабної війни тканину збирали по знайомих і використовували все, що могли знайти.

Пізніше разом зі знайомим вона розробила чохол для антидронової рушниці та спеціальний чохол для Starlink, який має захищати пристрій від випромінювання та робити його менш помітним. Завдяки донатам волонтери придбали промислову швейну машинку, що дозволило збільшити обсяги виробництва.

Марина не вважає себе професійною швачкою: «Курси шиття я закінчила в школі. Швачка – це не моя спеціальність, це моє хобі і моя відрада». Вона переконана, що для військових важливіша зручність виробу, ніж ідеальність стібків. Свої навички жінка передала іншій переселенці, а згодом волонтерство переросло в ініціативну групу «Добродійки». Щоп'ятниці жінки збираються, щоб виготовляти окопні свічки, вітамінні суміші та солодощі для посилок на фронт.

«Ми намагаємося допомагати всім, хто до нас звертається, всім військовим, у кого є якісь запити», – каже волонтерка. Військові у відповідь надсилають прапори та подарунки, які для «Добродійок» є пам'яттю про тих, хто воює, і тих, кого вже немає.

Марина зізнається, що Луцьк став для неї рідним містом, де вона почувається комфортно і де її діти у безпеці. Кожна посилка на фронт, за її словами, – це можливість бути поруч із тими, хто захищає Україну. Чергову партію власноруч пошитих речей волонтерка підготувала для бійців на Харківському напрямку.