Переговори з РФ: які козирі вже має Україна

Політичний сезон після літа обіцяє бути насиченим. Однією з ключових тем стане можливість переговорів: орієнтовним «вікном» називають період від пізньої осені 2026-го до літа 2027 року. Така прив'язка свідчить про залежність гіпотетичного виходу з війни від виборчого циклу у США — без серйозного залучення американців шанси на домовленості виглядають неочевидними.

Водночас у Кремля, схоже, є власна мотивація тягнути час. Путін може розраховувати на сприятливі для себе результати виборів у низці європейських країн, тож намагатиметься протриматися до осені 2027-го. Поєднати ці цикли буде непросто, але в України з'являються вагомі аргументи, які можуть вплинути на перебіг подій.

Один із них — економічний тиск. Ситуація навколо маркетплейсу Wildberries стабілізувалася, однак сукупні збитки від цієї кампанії, включно з недоотриманням податків і зростанням проблемних кредитів у банках, уже оцінюються приблизно в 1 трильйон рублів. Це вийшло на макроекономічний рівень. Крім того, сталися пожежі на складах «Озону» в Адигеї та Дагестані — у регіонах, через які проходять найкоротші маршрути до баз окупаційного угруповання. Це дезорганізує логістику подвійного призначення на півдні Росії.

Ще вагоміший аргумент — військові успіхи. У ніч на 23–24 серпня Сили безпеки й оборони уразили чотири об'єкти ППО в Ростовській області: винищувач МіГ-29 на аеродромі «Міллерово», дві РЛС «Каста 2Е2» та РЛС «Небо-СВ». Ці радари розташовувалися у смузі між кордоном України та трасою М-4 «Дон», що створює прогалини в повітряній обороні та ускладнює логістику на цьому напрямку. Неподалік розташований комбінат «Каменський», де виробляють паливо для снарядів далекобійних РСЗО та ракет — туди також було завдано удару.

Окремо варто згадати втрати російської авіації в районі Анапи: зникли Су-33, МіГ-29 та БПЛА «Оріон». Усе це змушує РФ «затикати дірки» на різних ділянках, зокрема й у Криму.

Нарешті, системною проблемою для Росії стає бензинова криза. Дефіцит високооктанового пального перейшов у хронічну стадію, що помітно навіть у Москві. Завдяки ударам по НПЗ Україні вдалося знизити виробництво таких бензинів на 25–30% і утримувати цей рівень. Це псує настрій росіянам, які чують від влади обіцянки воювати «дуже довго».

Отже, Україна має конкретні напрацювання, які можуть стати підґрунтям для майбутніх переговорів: відчутні втрати ворога в ППО та логістиці, підірвана економічна стабільність і хронічна бензинова криза. Питання лише в тому, чи вдасться перетворити ці здобутки на політичний тиск у визначене «вікно можливостей».