ООН задокументувала понад тисячу випадків сексуального насильства, пов'язаного з війною

Доповідь, оприлюднена 18 вересня, охоплює період від початку повномасштабного вторгнення до кінця липня 2026 року. За даними ООН, 89% задокументованих випадків вчинили представники російських органів влади — зокрема збройних сил, пенітенціарної служби та служби національної безпеки. Ще 11% випадків стосуються дій представників українських органів влади.

Більшість постраждалих — чоловіки, особливо ті, хто перебував у місцях тримання під вартою. Водночас насильства зазнали жінки та діти, переважно на окупованій території України. ООН зафіксувала зґвалтування, в тому числі групові, пошкодження статевих органів, удари та катування електричним струмом.

Наймолодшою задокументованою жертвою зґвалтування стала чотирирічна дівчинка, найстаршою — 82-річна жінка. В обох випадках насильство вчинили представники російських органів влади. Військовополонений розповів, що його зґвалтували кийком; іншому силоміць вводили в тіло ключі від дверей камери; цивільний чоловік повідомив про зґвалтування держаком лопати.

У доповіді наведено й свідчення жінок. Одна розповіла, що російський військовослужбовець оселився в її будинку в Запоріжжі та протягом місяця ґвалтував її кілька разів на тиждень, обіцяючи за це краще поводження з її затриманим чоловіком. Інша повідомила, що російський військовий силоміць проник до її будинку в Херсоні та ґвалтував її щоночі. Ще одна постраждала розповіла, як 2022 року двоє військових РФ увірвалися до будинку родини в Київській області, застрелили її чоловіка, а потім групово її зґвалтували, погрожуючи застрелити її на очах у чотирирічного сина в разі опору.

«Мене глибоко непокоїть поширеність цих огидних вчинків, задокументованих у нашій доповіді, і боюся, що вони майже напевно продовжуються на тлі безперервного насильства, яке ми щодня спостерігаємо в Україні», — сказав верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк.

Ці цифри — не лише юридичний документ, а й орієнтир для подальших розслідувань і міжнародних механізмів притягнення до відповідальності. Вони показують, що сексуальне насильство стало системним явищем на окупованих територіях і в місцях утримання полонених, а отже, потребує окремої уваги правозахисників, медиків і слідчих. Для постраждалих важливим залишається доступ до безпечної фіксації свідчень і допомоги, адже більшість таких випадків досі не потрапляє до офіційної статистики.