ООН задокументувала понад тисячу випадків сексуального насильства в Україні

У доповіді Управління ООН з прав людини, оприлюдненій у п'ятницю, йдеться про те, що від 24 лютого 2022 року до кінця липня цього року задокументовано приблизно 1004 випадки сексуального насильства. За даними звіту, 89% цих випадків приписують представникам російських органів влади, зокрема збройних сил, пенітенціарної служби та служби національної безпеки. Ще 11% стосуються дій представників українських органів влади.

Доповідь «Сексуальне насильство в контексті повномасштабного збройного нападу Російської Федерації на Україну» побудована на конфіденційних інтерв'ю з сотнями потерпілих, а також на судових документах та офіційних записах. Більшість постраждалих — чоловіки, особливо в місцях тримання під вартою, але насильства зазнали також жінки та діти, переважно на окупованій території. Серед задокументованих порушень — групові зґвалтування, калічення статевих органів, ураження електричним струмом і побиття статевих органів, а також інші принизливі дії сексуального характеру. Наймолодшою постраждалою від зґвалтування зафіксовано чотирирічну дівчинку, найстаршою — 82-річну жінку; в обох випадках насильство вчинили представники російських органів влади.

Чимало чоловіків, які пережили насильство, розповіли про катування електричним струмом у ділянці статевих органів із використанням радянського військового польового телефонного апарата, відомого як «тапік». У звіті зазначається: «Застосування електричного струму до статевих органів за допомогою «тапіка» або електрошокера було поширеною формою сексуального насильства щодо українських військовополонених та утримуваного медичного персоналу: 155 осіб (27%) зазнали цієї форми насильства щонайменше один раз». Майже половину порушень, віднесених до відповідальності українських органів влади щодо російських військовополонених і полонених — громадян третіх країн, становили погрози сексуальним насильством.

Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк наголосив: «Сексуальне насильство є серйозною складовою повномасштабного збройного нападу на Україну. Воно має негайно припинитися незалежно від того, хто його вчиняє. Однак з огляду на значну поширеність випадків, віднесених до дій її сил, Російська Федерація має вжити конкретних і помітних заходів для захисту цивільних осіб і військовополонених від усіх форм катувань, зокрема сексуального насильства». Він також закликав Росію негайно, повністю та безумовно припинити застосування сили проти України та вивести всі свої збройні сили з її території відповідно до Статуту ООН та обов'язкових норм міжнародного права.

Для України ці цифри мають щонайменше два практичні виміри. По-перше, задокументовані випадки — це основа для майбутніх судових процесів: свідчення, зібрані зараз, стануть доказовою базою для національних і міжнародних механізмів правосуддя. По-друге, потерпілі потребують довготривалої медичної, психологічної та соціальної підтримки, і масштаб, означений у звіті, показує, наскільки великим є це завдання для держави та міжнародних партнерів. Окремо звертає увагу те, що більшість постраждалих — чоловіки, а це означає, що система допомоги має бути налаштована й на тих, хто зазвичай рідше звертається по підтримку.

Отже, звіт ООН фіксує не окремі епізоди, а системну практику, пов'язану з російськими силами, і водночас окреслює випадки, віднесені до української сторони. Головний висновок для України — не лише в юридичній фіксації скоєного, а й у необхідності сталої роботи з потерпілими та в послідовному тиску на міжнародні інституції, щоб задокументоване не залишилося без наслідків.