На Дніпропетровщині попрощалися з Олександром Романком: що означає ця втрата для громади

10 вересня 2026, 18:00 ·197 слівредакція

У Новоолександрівській громаді 7 вересня 2026 року віддали останню шану захисникові Олександру Романку, який загинув 30 серпня на Харківщині. За сухими рядками офіційного повідомлення стоїть історія людини, чиє життя вмістило і мирний час, і чотири з половиною роки війни.

Олександр Борисович Романко народився 24 березня 1982 року. Для Новоолександрівської громади Дніпровського району він був не абстрактною цифрою у зведеннях, а своїм — щирим, небайдужим і веселим, тим, хто завжди приходив на допомогу. Саме такими словами односельці проводжали його 7 вересня 2026 року.

До лав захисників Олександр став у березні 2022 року — тобто в перші тижні повномасштабного вторгнення, коли мільйони українців мусили вирішувати, як саме вони відповідатимуть на агресію. Він служив стрільцем зенітно-ракетного відділення стартового взводу стартової батареї. Це не найпомітніша з військових спеціальностей: протиповітряна оборона працює так, що її результати найчастіше залишаються невидимими, а ціна помилки — найвищою. 30 серпня 2026 року Олександр Романко загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області.

Географія втрати показова: житель Дніпропетровщини поліг на Харківщині. Це вже давно не виняток, а норма цієї війни — мобілізаційні хвилі, передислокації та бойові завдання розкидали земляків по всій лінії фронту. Для громади це означає, що кожне таке прощання відбувається на тлі постійної присутності війни в місцевому житті: тут знають, хто служить, хто повернувся, а хто вже ніколи не повернеться.

Для Новоолександрівської ОТГ втрата Олександра Романка — це не лише родинне горе. Це ще один випадок, коли громада втрачає людину працездатного віку, чий досвід, зв’язки й готовність допомагати іншим були частиною місцевого життя. Під час прощання односельці вшанували його пам’ять і висловили співчуття рідним та близьким. Такі церемонії вже стали для багатьох громад болісним ритуалом, який доводиться повторювати знову і знову.

Підсумок простий і гіркий: за кожним повідомленням про загибель захисника стоїть конкретна людина з іменем, датою народження і своїм колом близьких. Олександр Романко належав до тих, хто з березня 2022 року обрав службу, і загинув за Україну. Його пам’ять зберігатимуть рідні, друзі, побратими та односельці.