Від підпалу офісу «Єдіной Россії» до РДК: історія бійця на позивний «Лакі»

Боєць Російського добровольчого корпусу на позивний «Лакі» народився в російській Пермі та зростав у звичайній робітничій родині. За його власними словами, приблизно з п'ятнадцяти років він почав цікавитися праворадикальними ідеями — «як нормальний підліток», як він сам це описує.

Згодом зацікавлення переросло в дії. Разом із друзями він узяв участь у підпалі приміщення регіонального осередку партії «Єдіная Россія». Після цього йому загрожувало від шести до десяти років ув'язнення. Саме тоді разом із товаришем він вирішив тікати з країни. Вони обирали між Фінляндією та Україною, і врешті зупинилися на другому варіанті: «В Україні явно буде цікавіше». За чотири дні до вироку вони вже були на кордоні.

Перші враження від України виявилися контрастними. У спогадах Лакі залишився момент перетину кордону: «Проходиш посадку — і одразу поле, попереду соняшники, блакитне небо і табличка: кордон України». Його здивувало й те, що навіть віддалені села виглядали доглянутішими за ті, які він пам'ятав на Уралі, і що в них був асфальт.

Втікачі дісталися Шостки, звідти купили квитки на електричку до Києва й уже в столиці почали вирішувати, як жити далі. Ні родичів, ні знайомих в Україні вони не мали, але з часом вдалося знайти друзів. Після початку повномасштабного російського вторгнення життя Лакі змінилося остаточно: тепер він воює за РДК, зокрема займається диверсійно-розвідувальними операціями.

Підсумовуючи свій шлях, боєць зазначає: «Уявіть: у мене за цей час, з 2019 року, ціле життя минуло. А так би весь цей час просто просидів у тюрмі. Вийшов би, напевно, тільки цього року». Його історія — один із прикладів того, як росіяни, які свідомо обрали шлях конфлікту з власною державою, знаходять в Україні не лише прихисток, а й нову роль у війні.