Маленька мідиця: як український звір зменшується взимку на 30%

Мала мідиця — один із найменших ссавців української фауни, що вирізняється унікальною здатністю до сезонної зміни власного організму. Узимку об'єм її мозку скорочується приблизно на 15–30%, а разом із ним зменшуються череп, кістки та внутрішні органи. Така адаптація дозволяє тварині економити енергію в період нестачі їжі.

Із приходом весни мідиця відновлює свої звичні розміри. Маса тіла може падати на третину від середньої ваги, яка зазвичай не перевищує 6 грамів. Довжина тіла разом із хвостом, що становить майже половину загальної довжини, у найбільших особин сягає 10 сантиметрів.

Через надзвичайно швидкий метаболізм мідиця змушена харчуватися кожні дві години. Її раціон складають дрібні комахи, личинки та інші безхребетні. Кінчики зубів цього звіра мають червоно-бурий відтінок — це наслідок накопичення заліза, яке зміцнює емаль і запобігає стиранню.

Хоча виду в Євразії не загрожує зникнення, окремі популяції можуть потерпати від знищення природних оселищ, застосування пестицидів та скорочення кількості комах. Ці фактори можуть вплинути на чисельність мідиці в Україні, як і на інші рідкісні види, зокрема вихухоль, яка до 2050 року ризикує зникнути через чутливість до змін довкілля.