«Майстер корабля» Яновського вперше вийде англійською: що це означає

Переклад здійснив Ієн Росс Сінґлтон, а передмову написав Іван Козленко. За його словами, одне з головних завдань вступної статті — пояснити англомовним читачам роль Одеси в українській культурній історії. На Заході місто зазвичай сприймають крізь призму російських та єврейських культурних міфів, хоча в другій половині 1920-х років Одеса була третім після Харкова та Києва центром українського модернізму.

Роман, побудований як спогади літнього кінематографіста, відображає експериментальну енергію раннього радянського кіно. Яновський поєднує кіномистецтво, літературу та суднобудування як акти творення, що формують пам’ять та ідентичність. Водночас твір демонструє космополітичний характер Одеси, протиставляючи «монолітності» російського наративу множинність інших культур, зокрема їдишомовної, німецької та болгарської.

Козленко у передмові також звертає увагу на маловідомих діячів одеського кіно 1920-х. Він зазначає, що сценарії найпопулярніших тогочасних фільмів писали не лише визнані нині письменники, а й одесити Станіслав Уейтінг, Моїсей Зац та киянин Соломон Лазурін. Серед прототипів героїв роману можна впізнати Олександра Довженка, Михайля Семенка, російського режисера Ніколая Охлопкова та акторку Іду Пензо.

Автор передмови наголошує, що роман не слід героїзувати: він писався без часової дистанції, про щасливу молодість, а не національне кіно. Саме ця інтимність, на думку Козленка, дозволяє твору залишатися актуальним. Він вважає, що сьогодні «Майстер корабля» читається радше як текст про еротичне бажання, ніж як притча про час або маніфест романтизму.

Вихід англомовного видання відкриває українську класику ширшій авдиторії, даючи змогу побачити Одесу 1920-х у її складності — без спроб замінити один монолітний міф іншим.