Львівщина прощається з двома загиблими воїнами — Дмитром Луцівом і Василем Германчаком

Дмитро Луців був жителем села Гірське Миколаївської громади. Він обіймав посаду командира стрілецького відділення військової частини А4056. Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти, і лише згодом стало відомо про його загибель. За наявними даними, він загинув 9 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Донецької області.

Другий загиблий — Василь Германчак, родом зі Східниці. На захист України він став 15 лютого 2024 року. 1 вересня під час виконання бойового завдання воїн дістав важкі поранення, а 6 вересня його серце зупинилося. Захисникові було 26 років.

За кожною з цих історій стоїть не лише окрема доля, а й ширший контекст. Тривалий статус зниклого безвісти означає для родини місяці невизначеності: без офіційного підтвердження близькі не можуть ні поховати людину, ні розраховувати на передбачені законом виплати та пільги. Коли згодом з'являється підтвердження загибелі, рідні проходять процедуру фактично вдруге — уже з усіма юридичними наслідками. Для громад, з яких походять бійці, це також означає необхідність щоразу повертатися до теми втрат, яка не втрачає гостроти.

Інший вимір — вік і строк служби. Василь Германчак став до лав захисників у лютому 2024 року, а вже у вересні його не стало. Йому було 26 років. Поранення, несумісні з життям, він дістав під час бойового завдання, і боротьба за його життя тривала кілька днів. Це нагадування про те, що навіть за сучасної медичної допомоги тяжкі поранення на фронті часто залишають надто мало шансів.

Для Львівської області, як і для інших регіонів, прощання з військовими стали регулярною частиною суспільного життя. За цим стоїть і постійна потреба в підтримці родин загиблих — від соціальних виплат до психологічної допомоги, — і питання меморіалізації, і ширша розмова про те, як громади живуть із цими втратами в довгій перспективі.

Прощання з Дмитром Луцівом і Василем Германчаком відбувається 11 вересня. Обидва воїни загинули, виконуючи бойові завдання, і обидва залишають по собі родини та громади, для яких ця втрата є не абстрактною цифрою, а конкретною людиною.