«48» у Далласі: республіканці натякають Венсу на президентство

Під час закритого сніданку в четвер у Далласі, де триває з'їзд Республіканської партії, віцепрезидент США Джей Ді Венс почув від делегатів скандування «48». Це число вказує на те, що в разі обрання він став би 48-м президентом Сполучених Штатів. Серед присутніх були законодавці-республіканці, партійні чиновники штатів та делегати з Огайо — рідного штату Венса, а також з Мічигану, Пенсильванії та Вісконсину, тобто з ключових для виборів штатів.

Попри теплий прийом і вочевидь присутні в залі розмови про 2028 рік, сам віцепрезидент жодного разу не згадав ні про майбутню передвиборчу гонку, ні про власні плани. Замість цього він зосередився на проміжних виборах 2026 року, продовжуючи тему, яку напередодні озвучив президент Дональд Трамп. За словами Венса, наступний рік стане часом жорсткого вибору між розсудливими республіканцями та «божевільними» з лівого флангу.

Венс попередив присутніх: якщо демократи відвоюють контроль над Конгресом, вони скасують податкові пільги та економічні досягнення, здобуті республіканцями. Він також наголосив на низці результатів партії на користь американців з робітничого класу. Це формулювання показує, на який електорат республіканці роблять ставку в боротьбі за голоси.

Окремим фоном кампанії стала обіцянка Трампа виплатити кожному дорослому громадянину країни по 5 тисяч доларів за умови, що Республіканська партія збереже контроль над обома палатами Конгресу за підсумками проміжних виборів у листопаді. Така пропозиція прямо прив'язує результат голосування до фінансової вигоди для виборців і задає рамку всієї передвиборчої аргументації партії.

Для України ці сигнали мають практичне значення. По-перше, ставка республіканців на збереження контролю над Конгресом означає, що зовнішньополітичний курс Вашингтона залишатиметься предметом внутрішнього торгу — а отже, й підтримка партнерів залежатиме від того, як розподіляться голоси. По-друге, згадки про «робітничий клас» і податкові пільги свідчать, що економічні аргументи домінуватимуть у риториці республіканців, тоді як зовнішні питання можуть відійти на другий план. По-третє, відсутність у Венса прямих заяв про 2028 рік не скасовує того, що партія вже фактично тестує його як одну з головних публічних фігур наступного циклу — і саме від цієї ролі залежатиме, хто формуватиме порядок денний щодо Києва в наступні роки.

Підсумок: поки що це лише скандування в залі, а не заявлена кандидатура. Але воно добре показує, як республіканці готують ґрунт на два виборчі цикли вперед — і роблять це через економічні обіцянки та протиставлення «розсудливих» і «божевільних», залишаючи зовнішню політику за дужками публічної дискусії.