Львів як Вандея: чому тил втомився від війни та до чого це веде

У Львові, який у 1990-х називали українським П’ємонтом (символом національного відродження), дедалі більше простежуються риси Вандеї — французького департаменту, що підняв заколот проти революційної диктатури. Таку аналогію проводить громадський діяч Юрій Кужелюк, коментуючи події останнього тижня. Він нагадує: 18 листопада 1918 року Німеччина капітулювала в Першій світовій війні, хоча жоден ворожий солдат не ступив на її землю, а армія тримала фронт. Причиною став розкладений соціалістичними гаслами тил, який «втомився» від війни.

За спостереженнями Кужелюка, сьогодні в Україні втома та вигорання зростають пропорційно відстані від фронту. У Львові, каже він, на вулицях видно «суцільно втомлених і вигорілих». Особливе занепокоєння викликають події на Сихові, які діяч називає відвертою спробою заколоту. Він наголошує, що постійні нарікання на владу, несправедливість мобілізації, корупцію в ТЦК є, по суті, лицемірством і заграванням з електоратом напередодні виборів.

Кужелюк визнає провину влади у зриві мобілізації, згадуючи заяву президента Зеленського восени 2023 року про можливість обійтися внутрішніми резервами. На його думку, ні президент, ні політики жодного разу не звернулися до народу з чітким меседжем: або ми йдемо в армію, або ворог нас знищить. Водночас він критикує суспільство за те, що замість виконання конституційного обов’язку багато хто ховається від призову, а ТЦК змушені застосовувати силу, адже щодня потрібно щонайменше 200 новобранців — виходячи зі співвідношення втрат (1200–1300 росіян на день проти приблизно 200 українців).

Окремо Кужелюк зупиняється на міфах про рекрутинг, який, за його словами, не може замінити масову мобілізацію в умовах великої війни. Він наводить приклад Ізраїлю, де обов’язкова служба діє 80 років. Щодо корупції в ТЦК, діяч зауважує: хабарі дають ті самі громадяни, які вимагають справедливості, але готові платити $5–15 тисяч, аби уникнути мобілізації. Він також закликає жорстко карати учасників заколотів, інакше «зараза пошириться на всю державу».

Підсумовуючи, Кужелюк попереджає: «Привид Комп’єнського лісу замаячив на горизонті якраз тоді, коли наші справи пішли на краще. Тил своїм наростаючим лицемірством не має права зрадити фронт».