«Надію змінила трагічна звістка»: Тернопільщина прощається з 38-річним Юрієм Трофимчуком

Про смерть воїна повідомила пресслужба Лановецької громади. Юрій Трофимчук загинув 10 серпня 2025 року під час стрілецького бою з противником поблизу населеного пункту Торське Донецької області. Йому було 38 років.

За життя Юрій був родом із Лановецької громади: навчався в Оришковецькій та Іванковецькій школах, а згодом здобув фах будівельника в Лановецькому професійно-технічному училищі. Рідні та знайомі згадують його як надзвичайно добру, щиру й небагатослівну людину. За повідомленням громади, він мав талант до малювання, який, імовірно, успадкував від дідуся — художника та іконописця Георгія Трофимчука. Втім, його власні роботи так і залишилися невідомими широкому загалу.

Поза війною Юрій займався бджолярством, доглядав сад і експериментував зі щепленням дерев. У лісі неподалік його дому й досі ростуть дерева, щеплені його руками, а біля оселі — молоді яблуні, груші та виноград. Маючи власну пасіку, він ділився медом із людьми, а від початку повномасштабного вторгнення неодноразово передавав його українським військовим.

У лютому 2025 року Юрія призвали до лав захисників. Із серпня того ж року він вважався безвісти зниклим — увесь цей час рідні жили надією та до останнього чекали на його повернення. Згодом надію змінила трагічна звістка про загибель.

Прощання з воїном відбулося з усіма військовими почестями. Під звуки Державного Гімну України та військового залпу мамі полеглого Героя вручили Державний Прапор України.

Історія Юрія Трофимчука — це історія про людину, чиє життя було тісно пов’язане з землею, садом і власною пасікою, а війна змусила взяти до рук зброю. Для Лановецької громади це не просто чергова втрата в переліку загиблих: за кожним таким ім’ям стоїть родина, яка понад рік жила в невідомості, та громада, яка тепер збирається на прощання. Військові почесті й переданий матері прапор — це лише частина того, чим держава може віддячити за життя, віддане захисту країни.