Кримськотатарська мова під окупацією: що стоїть за цифрами скорочення освіти й заборон у «судах»

Попри те, що окупаційна влада формально назвала кримськотатарську однією з державних мов Криму, реальне її використання послідовно обмежують. Офіційні сайти не мають кримськотатарських версій, діловодство ведеться виключно російською, а в «судових засіданнях» рідну мову використовувати забороняють. Зафіксовані й випадки, коли працівникам погрожували звільненням за спілкування кримськотатарською.

Найпомітніше це проявляється в судовій площині. Щонайменше 16 разів кримським політв'язням забороняли говорити кримськотатарською під час «судових засідань». Серед тих, кого це стосувалося, — Ремзі Бекіров, Різа Ізетов, Раїм Айвазов, Шабан Умеров, Фарход Базаров, Руслан Сулейманов, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Яшар Муєдінов, Сервет Газієв, Ерфан Османов, Ленур Халілов і Раїф Февзієв. Деяких із них через використання кримськотатарської видаляли із зали суду. Така практика не лише порушує мовні права, а й позбавляє людину можливості повноцінно захищатися зрозумілою їй мовою.

Системно звужується і освіта кримськотатарською. До окупації Криму на півострові працювали 15 шкіл і 384 класи з кримськотатарською мовою навчання. Нині, за даними окупаційної влади, залишилося сім шкіл із кримськотатарською мовою навчання, три — з російською та кримськотатарською, ще шість отримали статус «загальноосвітніх». Кількість класів із кримськотатарською мовою навчання впала з 384 до 119. Навчатися кримськотатарською дозволено лише до дев'ятого класу й тільки за заявою батьків, а адміністрації шкіл можуть чинити перешкоди для подання таких заяв, посилаючись на брак аудиторій, викладачів чи підручників. Є випадки, коли батьків схиляли відмовитися від навчання дітей кримськотатарською або скорочували кількість годин на її вивчення.

Для кримських татар це питання не лише культурної спадщини, а й збереження ідентичності. Мова залишається одним із головних чинників, які тримають спільноту разом — і в Криму, і за його межами. Коли доступ до освіти й офіційного вжитку звужується, під загрозою опиняється передача мови наступним поколінням, а отже — саме існування спільноти як окремої.

Такі обмеження суперечать Декларації ООН про права корінних народів, зокрема її статтям 2, 8, 15 та 17. Для України ж день 10 вересня — це нагода нагадати, що кримськотатарська є мовою корінного народу, а її захист залишається частиною ширшої боротьби за права людини в окупованому Криму.