Кравченко сам собі підписав відрядження до Парижа: що це додає до скандалу навколо генпрокурора

14 вересня 2026, 14:21 ·186 слівредакція

Генеральний прокурор Руслан Кравченко власноруч оформив собі п'ятиденне відрядження до Парижа — нібито для участі у слуханні парламентської мережі ПАРЄ. Про це журналістам стало відомо від джерел у владі. Історія виринає на тлі вже гучного конфлікту між Офісом генпрокурора та НАБУ і напередодні голосування про відставку Кравченка у Верховній Раді.

За наявною інформацією, документ про відрядження генпрокурор підписав собі сам, а термін поїздки визначив у п'ять днів — з 13 вересня 2026 року. До Парижа Кравченко планував діставатися автомобілем. Формальною метою поїздки була участь у слуханні парламентської мережі ПАРЄ.

Цей епізод варто читати в ширшому контексті. Напередодні своєї відставки Кравченко оголосив, що підписав підозру директору Національного антикорупційного бюро Семену Кривоносу. Йшлося про статтю 358 Кримінального кодексу (підроблення документів та їх використання) і частину 4 статті 368 (одержання хабаря службовою особою, яка займає відповідальне становище, у великому розмірі). Усе це сталося на тлі розслідування НАБУ про можливу корупцію в Офісі генпрокурора.

Реакція самого бюро була жорсткою. У НАБУ заявили, що станом на ранок понеділка жодної підозри Кривоносу офіційно не вручали, а саму ситуацію там називають "атакою на незалежні антикорупційні органи". Тобто йдеться не просто про службовий конфлікт, а про взаємні звинувачення між двома ключовими інституціями правоохоронної системи.

Далі події розвивалися у площині політичних рішень. Президент Володимир Зеленський направив до Верховної Ради подання на відставку Кравченка, яке мали розглянути наступного дня. Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності це подання підтримав. А очільник фракції "Слуга народу" Давид Арахамія повідомив, що голосування за звільнення генпрокурора Рада проведе 15 вересня.

Що це означає для людей і країни? По-перше, історія з самопідписаним відрядженням додає аргументів тим, хто говорить про проблеми з процедурами та підзвітністю в Офісі генпрокурора. По-друге, конфлікт між прокуратурою та НАБУ ставить під питання саму спроможність антикорупційної вертикалі працювати без взаємних ударів. По-третє, швидкість, з якою подання про відставку пройшло комітет і винесено на голосування, свідчить, що політичне рішення вже фактично ухвалено — питання лише в тому, як його оформлять і що стане наступним кроком.

Коротко: відрядження до Парижа — не головна проблема в цій історії, але воно добре ілюструє, наскільки заплутаними є процедури всередині відомства. Голосування 15 вересня має дати відповідь, хто очолить прокуратуру далі і чи зміниться після цього тон у стосунках із НАБУ.