Козяча ферма під обстрілами: як подружжя під Краматорськом тримає понад сотню кіз

Подружжя Альона та Аріс мешкає у селищі Біленьке поблизу Краматорська. Їхнє господарство налічує понад сто кіз тринадцяти порід, три корови, дві собаки та котів. Перших тварин вони придбали дев'ять років тому, коли сусідка порадила подивитися кіз та корів у місцевої господині. Тоді взяли трьох самок і одного самця, жартома плануючи, що якщо справа не піде, то зробити шашлик. Тепер ці тварини стали основою їхньої ферми.

Щодня Альона надоює з кіз близько 40 літрів молока. З нього подружжя виготовляє сир та бринзу на продаж. За словами Альони, бринза зберігається довше, тому її виробляють більше, а свіжий сир швидко розкуповують через його якість. Крім кіз, у господарстві є три корови — Кнопочка, Гіта та Ласуня. Кнопочку взяли ще телям, і вона виросла у дорослу тварину.

Обстріли суттєво впливають на стан худоби. Альона розповідає, що через стрес у корів падають надої, а під час близьких вибухів тварини лякаються і намагаються розбігтися. Це ускладнює догляд за фермою.

Найбільша проблема зараз — заготівля кормів на зиму. Раніше сіно привозили постачальники, але через безпекову ситуацію вони відмовилися від поїздок у прифронтове селище. Тож подружжю доводиться косити траву самостійно. Аріс уже заготовив близько 300 тюків, але для зимового запасу потрібно приблизно 1000 тюків, що становить близько 20 тонн сіна.

Попри небезпеку, евакуюватися родина не планує. Альона пояснює, що вони з чоловіком мають особливе ставлення до тварин, тримають їх не задля вигоди, а для себе. Вони придбали корів ще двомісячними телятами, тому не можуть залишити господарство. У селищі зараз залишаються близько чотирьох тисяч мешканців — удвічі менше, ніж до початку повномасштабної війни.