Клепарівська череха повертається до Львова після столітньої перерви

Перші згадки про цей сорт датуються 1555 роком. Його вирощували в Клепарові — історичному передмісті Львова, що нині охоплює вулиці Клепарівську, Золоту та Джерельну. У XVIII–XIX століттях череха стала гастрономічним символом міста, а її саджанці вивозили до Європи, США та Канади. У міжнародних помологічних довідниках сорт досі фігурує як Griotte de Kleparow.

У XX столітті сади на Клепарові вирубали через промислову забудову та будівництво залізниці. Смак гібриду залишився лише в кулінарних книгах і закордонних ботанічних колекціях. Тепер ГО «Інститут Галицької Кухні» та Ботанічний сад ЛНУ ім. Івана Франка повернули сорт з Польщі: у саду прижилися дев’ять дерев, які щороку цвітуть і зав’язують плоди, однак повноцінного врожаю науковці поки не отримали.

Повернення дерева не означає стовідсоткового підтвердження його генетичної ідентичності історичному сорту. Для цього потрібно порівняти сучасний матеріал із гербарними зразками кінця XIX — початку XX століття. Паралельно науковці шукають старі дерева на самому Клепарові: вони вже взяли живці з приватних садиб на вулиці Варшавській та прилеглих вулицях і прищепили їх на звичайну черешню.

Андрій Прокопів зазначає, що цінність черехи — у поєднанні історії, гастрономії та ботаніки. У минулому з неї готували конфітюри, мармуляди, десерти, наливки та лікери. У Ботанічному саду планують розмножувати дерева, щоб львів’яни могли висаджувати їх у власних садах. Тож рослина, яка понад століття була лише історичною згадкою, може знову стати живою частиною міста — як гастрономічний і культурний бренд.