Провінційної України більше не буде: чому це неминуче

Україна вже ніколи не зможе повернутися до образу спокійної провінційної країни в центрі Європи. Події 2014 року, повномасштабне вторгнення та поведінка сусідів зруйнували цю мрію остаточно. Як зазначає у своїй колонці Юрій Богданов, країна не може дозволити собі бути посередністю — ані в армії, ані в науці, освіті, державному управлінні чи ставленні до людей.

Українці вже демонструють здатність до радикальних змін. На ходу було перевинайдено способи ведення війни, попри десятиліття занедбаної науки та освіти. В умовах безпрецедентного терористичного тиску на економіку й психіку формується мережеве суспільство, здатне вирішувати унікальні проблеми. Усе це відбувається на тлі постколоніального синдрому, від якого суспільство ще не оговталося до кінця.

Попереду — не менш складні виклики. Доведеться першими у світі шукати нестандартні рішення демографічної кризи, реформувати державну систему та будувати економічний успіх в умовах глобальної турбулентності. Незалежність сьогодні — це не просто статус, а щоденна робота конкретних людей: військових, інженерів, підприємців, держслужбовців, учителів, лікарів, батьків, а також українців за кордоном, які підтримують країну здалеку.

Втеча або пошук швидких рішень — це лише відкладена катастрофа, як персональна, так і колективна. Щоб вижити й бути успішними, Україна мусить бути сильнішою, ефективнішою та дорослішою за будь-якого сусіда і за саму себе вчорашню. Це не вибір, а необхідність.