Маєток з жіночими обличчями: історія найвідомішої будівлі Кропивницького

Колишній особняк Барського, зведений у 1904–1905 роках, сьогодні відомий як одна з найвпізнаваніших споруд міста. Автором проєкту зазвичай вважають архітектора Олександра Лішневського, хоча оригінальний проєкт дослідникам поки що не вдалося знайти. Замовник будівлі був заможним підприємцем Єлисаветграда: йому належали нерухомість, млини та велике виробництво, тому резиденція мала підкреслювати його статус.

Фасад будівлі привертає увагу великою кількістю декору. На кутах розміщені колони з маскаронами у вигляді жіночих облич, які традиційно тлумачать як алегорію дня і ночі. Між вікнами — пілястри з рослинними орнаментами, а серед зображень трапляються сови, павичі, пелікани та жорна, що пов'язують із діяльністю власника. Над входом розташоване зображення медузи, яке символізує долю та фатум.

В інтер'єрах збереглися ліпнина на стелях, оздоблення навколо дверних і віконних отворів, а також печі, зокрема багатоколірні у вітальні та передній. Навколо будинку виникла легенда, що жіночі обличчя на фасаді — це портрети дочок Барського: із заплющеними очима — померлих, з відкритими — живих. Однак історичних підтверджень ця версія не має.

28 вересня 1907 року Барського застрелили. Після його смерті родина залишалася в особняку, а купця проводжали саме з цього будинку. У 1929 році тут розмістився краєзнавчий музей. Тоді співробітники ретельно обстежили стіни та приміщення, бо існувала версія, що власники могли облаштувати схованку з коштовностями. Краєзнавець Петро Кизименко припускав, що єврейські родини того часу часто робили такі тайники, але жодних скарбів знайдено не було.

Сьогодні будівля залишається пам'яткою архітектури, що поєднує історію міста, трагічну долю власника та загадкові символи на фасаді.