Кадиров уникає масової відправки чеченців на війну — The Economist

Видання зазначає, що Кадиров використовує війну для зміцнення власної влади та придушення нелояльних, але не хоче жертвувати населенням республіки заради «русского мира». Джерело, близьке до чеченського керівництва, підтверджує, що керівник усвідомлює ситуацію і не прагне відправляти земляків на фронт.

Офіційно Кадиров заявляв, що Чечня відправила на війну понад 70 тисяч бійців, що становило б 9% чоловічого населення. Однак дані російського медіа Mediazona свідчать про значно менші втрати: станом на 10 липня загинуло лише 539 чеченців, що складає 0,2% від загальних втрат Росії, попри те, що на Чечню припадає 1,1% населення країни.

Причини такого ставлення криються в історії: після двох воєн у 1994–2009 роках, коли російські війська чинили звірства в Чечні, місцеві жителі не горять бажанням воювати за Росію. Кадиров, користуючись лояльністю до Путіна, отримав більше влади, ніж будь-який інший губернатор, і фактично не допустив примусової мобілізації в республіці.

Натомість війна стала для нього інструментом репресій: на передову відправляють небажаних осіб — злочинців, родичів опозиціонерів, алкоголіків та геїв. За даними Нової газети, поліції доручено щомісяця знаходити 25–50 людей для підписання контракту з Міноборони РФ, причому відкуп коштує від $3 до $6 тисяч. Водночас багато бійців підрозділу «Ахмат» відомі не бойовими успіхами, а активністю в соцмережах, за що їх називають «тікток-військами». Лише чверть складу «Ахмата» є чеченцями, решту найняли за гроші Москви.

Попри це, частина чеченців воює добровільно. Ільяс Джамалутдінов, який брав участь у захопленні Маріуполя, вважає війну в Україні спровокованою Заходом. «Усе, що я бачив у своєму житті, — це війна», — зізнається він. Таким чином, Чечня залишається складною головоломкою для Кремля: Кадиров балансує між демонстрацією лояльності та прагненням зберегти свій народ.