Гігантських черепах врятували від вимирання: як це вдалося

Історія порятунку почалася ще в 1930-х роках, коли дослідники вивезли одну гігантську черепаху з Еспаньоли до зоопарку Сан-Дієго. Тоді ще не знали, що ця тварина — один з останніх представників свого виду.

До 1960-х років на острові залишилося лише 14 черепах — 12 самок і двоє самців. Їх перевезли до центру розведення на сусідньому острові Санта-Крус, після чого вчені почали пошуки інших представників виду по всьому світу. Єдиним додатковим самцем виявився екземпляр із Сан-Дієго, якого в 1977 році повернули на Галапагоси. Черепаху назвали Дієго.

Згодом з'ясувалося, що Дієго став батьком приблизно 40 % потомства, випущеного на Еспаньолу, але генетичні дослідження показали: він не був єдиним, хто забезпечив відновлення виду. Інший самець, позначений як E5, також дав значну кількість нащадків, тоді як внесок третього був мінімальним.

Програма розведення виявилася успішною: до 2002 року від початкових 15 тварин отримали близько 1200 дитинчат, а згодом на острів повернули майже 1900 черепах. Уже в 1988 році на Еспаньолі знайшли гнізда, а в 1994-му зафіксували природне потомство. До 2020 року дика популяція сягнула приблизно 2300 особин.

У червні 2020 року програму завершили, і Дієго разом з іншими засновниками популяції повернувся додому. Перед випуском тварин оснастили мікрочіпами та GPS-трекерами, а на острові встановили камери спостереження. Важливою умовою успіху стало знищення завезених раніше кіз, які руйнували рослинність і робили острів непридатним для життя черепах.

Ця історія демонструє, що навіть за критично низької чисельності виду можливе його відновлення, якщо вчасно вжити заходів і забезпечити належні умови для розмноження.