На Донеччині не лишилося жодного міста поза окупацією чи активними боями

21 серпня в Україні почав діяти оновлений перелік територій, де ведуться або велися бойові дії та які тимчасово окуповані Росією. Для Донеччини зміни виявилися масштабними: 33 населені пункти отримали статус тимчасово окупованих, ще 55 потрапили до зони активних бойових дій.

Документ розрізняє три категорії: територія можливих бойових дій, територія активних бойових дій і тимчасово окупована територія. Саме від належності до однієї з них залежить, чи можуть там працювати державні установи, чи виплачують пенсії та соціальну допомогу, як організовують евакуацію і які правила діють для бізнесу. Тож перехід громади з однієї категорії до іншої — це не просто зміна у реєстрі, а зміна умов життя для людей, які там залишаються.

Від 21 серпня повністю до зони активних бойових дій перейшли Слов’янська, Святогірська, Краматорська та Криворізька громади. Після цього на підконтрольній Україні частині області міст поза окупацією або активними боями не залишилося.

У категорії можливих бойових дій перебувають лише Олександрівська та Черкаська селищні громади, а також Андріївська сільська громада. Формально це найспокійніша з трьох категорій, але вона не означає безпеки: такий статус лише фіксує, що активна фаза боїв там офіційно ще не почалася.

Окремий вимір — евакуація. На середину вересня 2026 року в зоні обов’язкового вивезення на Донеччині залишалися близько 400 дітей. Перелік територій для примусової евакуації розширили, а разом із ним зросла й кількість неповнолітніх, яких звідти мають вивезти.

Підсумок: для Донеччини оновлений перелік засвідчив подальше звуження територій, де ще зберігається відносно мирний режим. Для мешканців це означає зміну соціальних виплат, доступу до послуг і підстав для виїзду, а для держави — необхідність перебудовувати під нові умови роботу установ і евакуаційних маршрутів.