ДНК-експертиза підтвердила загибель Дмитра Романова, який два роки вважався зниклим

Дмитро Романов народився 24 жовтня 1979 року в Запорізькій області у багатодітній родині. Після школи одразу пішов працювати, а в 1999-му створив власну сім'ю — разом із дружиною виховував сина та доньку. До війни чоловік працював на Запорізькій ТЕС, згодом — на Запорізькій АЕС, а після переїзду до обласного центру — на заводі «Мотор Січ».

До лав Збройних сил України Дмитро став у грудні 2019 року, пройшовши шлях АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення він обороняв херсонський напрямок. За сумлінну службу отримав звання молодшого сержанта та посаду командира міномета. Побратими запам'ятали його як надійного командира та щиру, відповідальну і людяну людину.

Свій останній бій Дмитро прийняв 10 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Макіївки на Луганщині. Тривалий час воїн вважався безвісти зниклим, що залишало рідним надію. Однак у квітні 2025 року сім'я переїхала до Ірпеня, де нині живе його донька. Саме туди Герой повернувся «на щиті»: поховання відбулося 8 липня 2026 року на Алеї Пам'яті захисників України Ірпінського кладовища.

Історія Дмитра Романова — чергове нагадування про ціну, яку Україна платить за свободу. Для близьких він назавжди залишиться люблячим батьком, а для країни — вірним сином, який до останнього подиху боронив рідну землю.