«У нашій роботі найголовніше — врятувати людину»: історія родини дніпровських рятувальників

Павло Гайдуков у дитинстві мріяв про кар'єру футболіста — уявляв точні передачі, фінти й голи під рев трибун, як у Пеле, Марадони, Протасова чи Литовченка. Зі спортивної мрії нічого не вийшло, натомість після школи він обрав інший шлях: навчався у Вищому пожежному училищі у Вінниці, а службу розпочав звичайним пожежником. Сьогодні 30-річний Павло — старший лейтенант і заступник начальника першої державної пожежно-рятувальної частини Дніпра. За його плечима 12 років служби та десятки надзвичайних ситуацій, де рахунок іде на секунди.

Власне, саме ця ціна часу — головне, що рятувальник називає у своїй роботі. За його словами, іноді навіть через багато годин після прильоту вдається діставати з-під завалів дивом уцілілих людей. Так було у січні 2023 року на Перемозі, коли російська ракета зруйнувала частину будинку на Набережній Перемоги, 118: 46 загиблих. Наступного дня після атаки під зруйнованими конструкціями вдалося врятувати дівчину. «Таке забути неможливо», — каже Гайдуков.

Ще один випадок стався під час ліквідації наслідків нещодавнього російського удару по Дніпру. Рятувальники працювали на місці прильоту, коли сталася повторна атака шахедом на сусідню будівлю. Там перебувала жінка: вибухова хвиля накрила її уламками стін, постраждала була непритомна. Її винесли з небезпечної зони до службового автомобіля, дорогою до лікарні намагалися привести до тями. «У нашій роботі найголовніше — врятувати людину. Ми ж рятувальники!» — наголошує Павло.

За кожним таким виїздом стоїть не лише професійна підготовка, а й родина, яка чекає вдома. Павла від перших днів служби підтримує дружина Наталія — разом вони з 2014 року. Вона займається фотографією та SMM. Найбільша радість подружжя — шестирічний син Іван, який уже робить перші успіхи в дзюдо. Попри юний вік, хлопець розуміє, чим займається батько: коли бачить пожежну машину, уявляє, що саме в ній тато їде на черговий виклик. Іван пишається батьком і теж хоче стати пожежником, хоча Павло припускає, що з часом син може передумати.

Історія цієї родини — про те, як професія, обрана замість дитячої мрії, стає справою життя і передається далі. Для Дніпра, який регулярно зазнає російських атак, робота рятувальників — не абстрактна, а щоденна потреба: саме від їхньої швидкості залежить, скільки людей вдасться витягти з-під завалів. І поки дорослі виїжджають на виклики, удома на них чекають — а поруч підростає зміна, для якої пожежна машина вже є частиною власного майбутнього.