Харківські рятувальники: тисячі виїздів, 1200 врятованих життів і 26 загиблих колег

Основне навантаження на рятувальників Харківської області пов'язане з ліквідацією наслідків ударів російських ракет і керованих авіабомб. Гарнізон здійснює по кілька десятків виїздів щодня: розбір завалів, гасіння масштабних пожеж, евакуація цивільного населення.

Серед найскладніших операцій останнього року — роботи в Київському районі Харкова у березні 2026 року. Після влучання ракети у п'ятиповерховий житловий будинок рятувальники працювали кілька днів, пошарово розбираючи конструкції, що зруйнувалися. Попри загрозу обвалу, з-під руїн вилучили тіла 10 загиблих мешканців. У січні 2026 року в Харкові розбір завалів і пошук людей у зруйнованій багатоповерхівці вели цілодобово, за низьких температур.

Окремий напрям — евакуація людей похилого віку та осіб з інвалідністю з прифронтових громад Куп'янського, Чугуївського та Харківського районів. Для них розгорнуто мережу спеціалізованих шелтерів, і в цій роботі беруть участь як ДСНС, так і волонтерські організації.

Щодня на території області працює близько 40 піротехнічних розрахунків. За тиждень сапери здійснюють понад 200 виїздів і знешкоджують орієнтовно 400–500 вибухонебезпечних предметів. Розмінування ведеться в полях, лісах, приватному секторі та вздовж доріг — зокрема після підривів цивільних у Богодухівському та Дергачівському районах.

Загалом від початку повномасштабного вторгнення на Харківщині виконано понад 57 тисяч виїздів, із них 6,5 тисячі — на ліквідацію наслідків обстрілів. Це дало змогу врятувати понад 1 200 людей. Ціна цієї роботи теж відома: через тактику "подвійного удару", коли російська армія повторно обстрілює місце, куди прибувають екстрені служби, в регіоні загинули 16 рятувальників і 10 саперів, понад 150 зазнали поранень.

Поза порятунком людей надзвичайники виносять із вогню тварин і птахів — серед них сови, чайки, собаки, кошенята. Для громад Харківщини це означає, що навіть за постійних обстрілів частина мешканців отримує шанс на порятунок, а розмінування поступово повертає безпечність полям і дорогам. Водночас високі втрати серед особового складу показують, наскільки вразливі екстрені служби до повторних ударів — і чому захист рятувальників залишається окремим викликом.