День прапора: історія синьо-жовтого стяга від Львова до фронту

Свято було започатковане указом Президента від 23 серпня 2004 року. Документ визначав мету — вшанування багатовікової історії українського державотворення та державної символіки незалежної України, а також виховання поваги громадян до державних символів. 2009 року до указу внесли зміни, які закріпили щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій країні.

Історія синьо-жовтих кольорів сягає глибше, ніж сучасне свято. Як національний символ вони утвердилися у XIX столітті, а під час європейських революцій 1848 року, відомих як «Весна народів», стяг став прапором українського національного руху. У червні того ж року його вперше підняли над ратушею у Львові. З проголошенням Української Народної Республіки прапор набув статусу державного. У радянський період його використання переслідувалося, тож він перетворився на символ опору системі.

У новітній історії перше офіційне підняття синьо-жовтого прапора відбулося 14 березня 1990 року над будівлею міської ради Стрия. У Києві його підняли над міською радою 24 липня того ж року. Напередодні проголошення незалежності, 23 серпня 1991 року, група народних депутатів внесла прапор до сесійної зали Верховної Ради. Після проголошення незалежності 24 серпня стяг урочисто підняли над будівлею парламенту 4 вересня.

Після початку російської агресії прапор став символом боротьби. Українські військові встановлюють його на звільнених територіях, і він залишається одним із найвпізнаваніших символів українського опору у світі. Головнокомандувач Збройних сил України Михайло Драпатий привітав українців зі святом, зазначивши, що синьо-жовтий прапор для світу є символом боротьби, стійкості та волі, і наголосивши: «Зробимо все можливе, щоб цей стяг став прапором Перемоги».