Чому тіло не заспокоюється після відбою тривоги: пояснення

Після скасування повітряної тривоги багато людей продовжують прислухатися до звуків, перевіряти телефон і не можуть повернутися до звичних справ. Це не слабкість, а природна реакція організму, який готувався до порятунку життя. За словами фахівців, реакція на небезпеку задіює одночасно нервову та гормональну системи, а війна може спричинити посттравматичний стресовий розлад не лише у військових, а й у цивільних.

Коли людина чує сирену чи вибух, мозок сприймає це як загрозу. Гіпоталамус надсилає сигнал наднирникам, і в кров потрапляють адреналін і норадреналін. Серце починає битися швидше, тиск підвищується, дихання частішає, а м’язи отримують більше крові. Водночас травлення та інші процеси, необхідні для виживання, відходять на другий план. Пізніше підключається кортизол, який допомагає зберігати сили та увагу.

Після завершення небезпеки рівень гормонів стресу має поступово знижуватися. Однак під час війни організм часто не встигає відновитися: нова тривога може початися невдовзі після попередньої, до цього додаються недосип, очікування наступної атаки та постійне читання новин. У результаті людина живе так, ніби всередині постійно працює сирена. Кандидатка психологічних наук Світлана Чуніхіна зазначає, що нервовій системі може знадобитися більше часу, ніж передбачає робочий графік.

Важливо розуміти: тривожність, безсоння чи страх після обстрілу не завжди означають ПТСР. Більшість людей після небезпечних подій певний час відчувають стрес, але поступово відновлюються. Про можливий розлад говорять, коли симптоми тривають понад місяць і помітно заважають працювати, спати чи спілкуватися. Серед проявів — нав’язливі спогади, кошмари, уникнення ситуацій, що нагадують про подію, постійна настороженість, дратівливість, проблеми з концентрацією, емоційне оніміння.

Щоб допомогти організму завершити реакцію на загрозу, після відбою варто дати собі час і не вимагати миттєвої продуктивності. Корисно заздалегідь підготувати план дій на випадок тривоги, зменшити кількість новин, дати тілу фізичне навантаження — ходьбу чи розминку. Якщо безсоння триває тижнями або симптоми посилюються, слід звернутися до сімейного лікаря, психолога чи психіатра. Не варто вдаватися до алкоголю або заспокійливих без призначення.

Людині після обстрілу часто потрібна не порада, а конкретна допомога: принести їжу, побути з дітьми чи просто бути поруч. Фрази на кшталт "заспокойся" або "іншим ще гірше" лише додають провини. Краще запитати, чи хоче людина побути самотньо, чи їй потрібна допомога. Якщо симптоми не минають понад місяць або стан одразу важкий — із флешбеками, агресією чи думками про самогубство, — потрібна професійна допомога. У разі загрози життю негайно телефонуйте за номерами 112 або 103.