Чому день народження може викликати дискомфорт і що з цим робити

День народження прийнято вважати святом, яке приносить лише приємні емоції. Проте частина людей воліла б провести цей день без уваги до власної персони. Причини різняться: комусь некомфортно у великій компанії, хтось не любить бути в центрі уваги, а комусь складно приймати турботу від інших, навіть якщо сам він охоче піклується про близьких.

Окремо варто розрізняти небажання святкувати та небажання чути привітання. Людина може щиро любити друзів і вечірки, але почуватися ніяково, коли всі дивляться на неї й чекають певної реакції — радості, подиву чи вдячності. У такому разі дискомфорт викликає не сама подія, а необхідність публічно демонструвати емоції.

Ще один поширений сценарій — складність із прийняттям турботи. Деяким людям значно простіше допомагати, організовувати та підтримувати інших, ніж опинятися на місці того, кому допомагають. Подарунок чи щирі слова можуть викликати не радість, а ніяковість. Дослідники описують страх отримувати підтримку як окреме психологічне явище, пов'язане з особливостями емоційного стану та взаємодії з людьми. У побуті це виглядає просто: людина легко обирає подарунки для інших, але ніяковіє, коли отримує подарунок сама, або охоче допомагає друзям, але відмовляється від допомоги.

Причиною може бути й звичка відсувати власні потреби на другий план. Психологи використовують для опису такої поведінки поняття замовчування себе — коли власні почуття та потреби пригнічуються заради збереження гармонії у стосунках. Людина може боятися здатися вимогливою, створити комусь незручності або почути відмову, тому простіше сказати, що їй нічого не потрібно. Насправді ж вона може хотіти провести вечір із близькими, але не просити про це, щоб нікого не обтяжувати.

Круглі дати — 30, 40 чи 50 років — переживаються особливо. Для багатьох це не просто черговий день народження, а момент оцінки власного життя. Людина порівнює свої нинішні обставини з тим, де, як їй здавалося, вона мала б бути в цьому віці. Дослідження про так званий ефект часової віхи, опубліковане в PLOS ONE, показало, що на таких вікових рубежах люди можуть по-іншому оцінювати власне життя. Тому 40-річчя для когось стає веселою вечіркою, а для когось — приводом замислитися про кар'єру, стосунки чи плани, які не здійснилися.

Важливо не плутати нелюбов до святкування з інтроверсією. Інтровертна людина цілком може любити свій день народження — просто замість гучної вечірки їй комфортніше провести вечір із кількома близькими. Так само товариська людина може не любити, коли всі одночасно дивляться на неї й чекають емоційної реакції. Тому продуктивніше запитувати не про причини нелюбові до свята, а про комфортний формат: комусь не потрібні гості, але приємним буде телефонний дзвінок, комусь — сімейна вечеря без подарунків.

Саме по собі небажання святкувати не свідчить про психологічну проблему. Інша річ, якщо думка про день народження регулярно викликає сильну тривогу, людина не може сказати, чого хоче, або постійно відмовляється від допомоги та уваги і в інших сферах життя. Втім, іноді все значно простіше: людина справді не хоче святкувати — і це теж нормальний вибір.

Якщо ж уваги хочеться, але без вечірки, про це варто сказати прямо — наприклад, що гостей не потрібно, але телефонному дзвінку людина буде рада. Така фраза набагато точніше пояснює близьким справжню потребу, ніж категоричне «нічого не треба».