Блекаут і зима: третина громад не протримається й доби — що це означає

Про масштаб проблеми заявила голова профільного комітету Верховної Ради Олена Шуляк. За її словами, резервними джерелами живлення нині забезпечено в середньому 67% критичних об'єктів. Але цей показник не варто сприймати як готовність до тривалих відключень.

Річ у тім, що йдеться про різні речі: мати генератор і мати змогу живити від нього всі базові послуги одночасно протягом тривалого часу — не те саме. Лише 4% громад здатні забезпечити автономну роботу за всіма дев'ятьма базовими послугами понад 72 години поспіль. Тобто навіть там, де обладнання формально є, його потужності може не вистачити на реальне навантаження.

Друга складова кризи — пальне. У 78% громад немає достатніх запасів, а паливо для генераторів і котелень залишається найчастішим запитом місцевої влади: на нього припадає 48% усіх звернень. Саме тому Шуляк наголошує на потребі спершу провести аудит потужності наявних генераторів і порівняти її з фактичним навантаженням на об'єкти. «Передусім необхідно провести аудит потужності наявних генераторів проти реального навантаження об'єктів, впровадити протоколи черговості навантаження і окремо зосередитися на водоканалах та насосних станціях», — зазначила вона.

Серед пропозицій — заздалегідь формувати обласні резерви пального з чіткими пріоритетами постачання: насамперед до лікарень, водоканалів і шкільних котелень. Громадам радять укладати меморандуми з місцевими паливними компаніями, де заздалегідь фіксуються обсяги, ціни та умови роботи під час блекаутів. «Такі меморандуми можуть фіксувати, куди і яким громадам постачати паливо в разі блекауту, за якою ціною і на яких умовах, і компанії наперед розумітимуть свою роль у кризовій ситуації», — пояснила Шуляк. Частину резервуарів для зберігання пального пропонують залучити коштом донорів, а невеликі сільські громади можуть об'єднувати запаси під координацією обласних військових адміністрацій.

Окрема проблема — люди. За результатами опитування, 34% громад не знають точної кількості вразливих мешканців, яких не зможуть підтримати самотужки. Головна причина — відсутність єдиного місцевого реєстру. Шуляк наполягає, що такий реєстр має бути прив'язаний до конкретного плану дій: від евакуації до доставлення води й ліків.

Ці дані отримали під час опитування «Готовність громад до зими 2026/27», яке з 1 до 11 вересня проводив аналітичний центр We Build Ukraine. В опитуванні анонімно взяли участь 145 громад із 24 областей України та Києва. Найбільшу частку респондентів становили громади з центру країни — 46%, прифронтових територій — 32%, західних областей — 22%.

Що це означає для людей. Цифри показують, що готовність до зими розподілена нерівномірно, і слабкою ланкою залишаються не стільки генератори, скільки пальне та дані про тих, кому потрібна допомога. Для мешканців це практично означає: розраховувати лише на централізовані рішення ризиковано. Найуразливіші категорії — самотні літні люди, люди з інвалідністю, родини з дітьми — можуть опинитися поза увагою саме тому, що їх не внесли до жодного списку заздалегідь.

Підсумок: задекларованої готовності об'єктів недостатньо для тривалих відключень. Вирішальними будуть три речі — реальна потужність генераторів, завчасні запаси пального з прозорими пріоритетами та точний облік вразливих мешканців із конкретним планом допомоги.