Бій у Галицінівці: як семеро бійців тримали оборону проти 80 росіян

«Антіп» пройшов строкову службу в Національній гвардії, демобілізувався 1 грудня 2021 року. У великій війні не сумнівався: ще під час звільнення йому казали, що вони скоро зустрінуться. 24 лютого 2022 року він прийшов до ТЦК, але отримав відмову — мовляв, щойно зі строкової. Наступної спроби довелося чекати до 15 березня, а вже 16-го він вирушив до 56-ї окремої мотопіхотної бригади.

Перша позиція — біля Донецького аеропорту. Тоді ворог наступав на трьох точках, а 28 липня розпочав штурм населеного пункту Спартак. Перші три дні йшло «м’ясо», щоб виявити вогневі точки, потім — «специ» та кадирівці. Контактні бої тривали до 11 серпня. Група з 12 людей тримала смугу 150 метрів, «Антіп» отримав поранення.

У 2024 році через розформування батальйону його перевели до 59-ї бригади. Наприкінці літа ворог пройшов через Карлівку і захопив Мемрик. Семеро бійців отримали завдання стримати противника, щоб він не оточив 11-й батальйон. Фланг закрили, але росіян виявилося 80 — вчетверо більше, ніж очікували. Почали відтягуватися, хотіли закріпитися в хатах Галицінівки, але ворог «чистив» будівлі.

«В живих з групи залишився тільки я. Інші — склали голови. Уже працювали FPV, по мені — 120-й міномет. Довелося бігти. Боковими пострілами мене міцно притиснули до землі», — розповідає військовий. Він подолав 100 метрів до балки, отримав уламкове поранення руки, але вийшов на своїх.

Після пережитого найбільше боїться змій — це ще з дитинства. Каже, що пережите залишиться в голові, але треба це відпустити, бо інакше біль від втрати побратимів не дасть рухатися далі. У 59-й бригаді він уже рік працює інструктором. Каже, що 90% новобранців — люди, з якими можна працювати, і головне, що він вкладає в них: зроби чітко свою роботу — і повернешся додому живий.