США і Білорусь: 25 політв'язнів виходять на свободу в обмін на санкції

Про звільнення 25 політв'язнів повідомив спецпосланець США Джон Коул у соцмережі X. За його словами, це частина домовленостей із Мінськом, у межах яких Сполучені Штати погодилися виключити зі свого санкційного списку дві білоруські компанії. Коул наголосив, що робота над визволенням решти ув'язнених продовжиться.

Йдеться про «Лакокраску» — виробника фарб і промислових покриттів, та «Беллесбумпром» — державний концерн, що об'єднує підприємства лісової, целюлозно-паперової та деревообробної галузей. Обмеження проти першої компанії діяли з 2008 року, проти другої — з 2023-го. Для Білорусі це не символічний, а цілком практичний крок: обидва підприємства працюють на експорт, і повернення до американського ринку означає для них доступ до замовлень і фінансових операцій, які роками були заблоковані.

Правозахисна група «Вясна» повідомила, що родичів частини ув'язнених уже сповістили про можливість зустрітися з близькими у виправних колоніях вранці 16 вересня. Водночас офіційного списку звільнених досі немає. Ця невизначеність важлива: без оприлюднених імен неможливо ні підтвердити, хто саме вийшов на свободу, ні зрозуміти, чи справді йдеться про політичних в'язнів, а не про людей, засуджених за кримінальними статтями. Для родин це означає дні очікування без гарантій, а для правозахисників — неможливість перевірити, чи виконані домовленості повністю.

Передумовою стало те, що Коул зустрівся з Олександром Лукашенком у Мінську 15 вересня. За підсумками розмови він пообіцяв домогтися від американських банків повернення десятків мільйонів доларів заморожених білоруських активів. Це вказує на ширший формат торгу: Мінськ віддає людей, Вашингтон — доступ до фінансів і ринків.

Нинішній раунд — не перший. Спроби визволити політв'язнів тривають із 2025 року. У березні на свободу вийшли 250 осіб: 235 залишилися в Білорусі, 15 були депортовані. 13 грудня 2025 року Лукашенко помилував 123 ув'язнених — громадян різних країн, більшість із яких прибули до України.

Для України ці домовленості мають подвійне значення. З одного боку, кожен звільнений — це повернення конкретної людини додому. З іншого, поступове пом'якшення санкцій проти білоруських підприємств послаблює тиск на режим, який залишається союзником Москви. Питання в тому, чи стане звільнення людей регулярною практикою, чи залишиться точковими жестами в обмін на економічні поступки.

Поки що головне — дочекатися списку. Саме він покаже, наскільки реальними є обіцянки і чи справді за ґратами стало менше політичних в'язнів.