Згущене молоко: як винахід для армії США став символом дитинства в Україні

Ідея зберігати молоко довго без холодильника виникла не як гастрономічна забаганка, а як практична потреба. Свіже молоко псувалося швидко, і довезти його до міста у придатному вигляді було майже неможливо. Саме ця проблема підштовхнула винахідників до експериментів.

Перші кроки зробив француз Ніколя Аппер на початку XIX століття: він нагрівав продукти й герметично закривав їх, намагаючись продовжити термін зберігання, зокрема й молока. Щоправда, тривале нагрівання псувало колір і смак, а сам процес залишався дорогим. У 1835 році англієць Вільям Ньютон запатентував метод, за яким молоко нагрівали разом із цукром — так воно ставало густішим і зберігалося довше. Остаточний вигляд продукту сформував американець Гейл Борден: він запропонував випарювати воду з молока у вакуумі за нижчої температури, що дозволяло зберегти властивості сировини. У 1856 році Борден отримав у США патент на виробництво концентрованого молока, невдовзі з'явилося промислове виробництво.

Справжній бум стався під час Громадянської війни у США. Згущене молоко постачали військовим: банки було зручно перевозити, продукт довго зберігався без холодильника і був поживним. Згодом армійський концентрат перетворився на улюблені ласощі в усьому світі.

До Російської імперії згущене молоко потрапило ще в XIX столітті, а 1881 року під Оренбургом відкрили завод із його виробництва, проте тоді продукт не набув популярності. У СРСР промислове виробництво почалося 1932 року, і помітну роль у цьому відіграв Анастас Мікоян: під час поїздки до США 1936 року він вивчав роботу харчової промисловості, зокрема молочних підприємств, а побачені технології згодом використали для модернізації радянських заводів. 1939 року з'явилася знаменита синьо-біла етикетка, яка й досі впізнавана.

В Українській РСР великі підприємства почали з'являтися після Другої світової війни. Серед перших — Бахмацький молочноконсервний комбінат на Чернігівщині, де першу партію виготовили 1953 року. У Первомайську на Миколаївщині комбінат запрацював 1956 року, а наступного року — у Куп'янську на Харківщині. Первомайська згущенка має окрему історію: у середині 1970-х для комбінату створювали нову етикетку, і місцевий художник Віктор Усович намалював на ній чотирирічного Олександра Бабича, онука тодішнього заступника директора підприємства. Ескіз затвердили, і хлопчик із ложкою став упізнаваним символом продукту.

Популярність згущенки в СРСР пояснювалася просто: вона була готова до вживання просто з банки. Другий чинник — обмежений асортимент солодощів, які до того ж періодично зникали з полиць. Тож банка згущеного молока ставала особливим частуванням: з неї робили креми для коржів і бісквітів, перемащували вафельні коржі, з вареної «іриски» готували горішки та трубочки, додавали в каву замість молока й цукру. А найпростіший домашній десерт — батон або печиво «до чаю» з тією самою банкою.

Отже, згущене молоко — продукт із багатонаціональною історією: французький пошук, англійський патент, американське промислове втілення. В Україні ж воно закріпилося завдяки заводам, що з'явилися в повоєнні десятиліття, і стало частиною побуту кількох поколінь.