Без західних компонентів РФ не виробляла б «Іскандери» та «Шахеди» – Власюк

Уповноважений Президента з питань санкційної політики Владислав Власюк представив журналістам результати дослідження уламків ракети «Іскандер», яка 10 липня вдарила по Київщині. Вона була касетним боєприпасом, і в її конструкції виявили понад 140 іноземних компонентів. Серед них — 62 зі США, 8 зі Швейцарії, 5 із Німеччини, 4 з Тайваню, 2 з Китаю та 1 з Японії. Для порівняння, російських деталей знайшли 36, а білоруських — 11.

За словами Власюка, ракету виготовили нещодавно: щонайменше 20 її деталей датовані 2025 роком, що дозволяє віднести саме виробництво до цього ж року. Він наголосив: «Якби не було доступу до іноземних компонентів, Росія, на нашу думку, не змогла б виробляти такі ракети. Китайські компоненти — це окрема тема, але якщо прибрати лише західноєвропейські компоненти, це фактично унеможливило б виробництво цієї ракети». Серед виявлених виробників — швейцарські STMicroelectronics та Traco Power, японська Panasonic Semiconductor, а також низка американських компаній.

Аналогічна ситуація з безпілотниками «Шахед». Власюк продемонстрував компоненти одного з найновіших зразків, виготовленого у квітні. У ньому також знайшли деталі зі США, Швейцарії, Японії, Німеччини, Китаю та Тайваню. Уповноважений підкреслив, що всі знахідки задокументовані, і без цих іноземних елементів виробництво «Шахедів» було б неможливим.

Водночас дослідження російської балістичної ракети «Орєшнік» показало зовсім іншу картину. У ній виявили понад 1100 компонентів, з яких близько тисячі — російського походження, решта — білоруського. Західних деталей там немає. Власюк зазначив, що «Орєшнік» базується на технологіях 60–70-х років: «Це не сучасні технології, але надійні, бо вони виконують свою функцію, і тому це дуже небезпечна штука. Ці ракети важко подавити. Плюс — вони не залежать від іноземних компонентів». Ще 174 компоненти цієї ракети поки не вдалося ідентифікувати.

Для протидії виробництву «Орєшніка» Власюк пропонує запровадити санкції проти всіх заводів-виробників, а потім повністю унеможливити будь-яку їхню співпрацю із зовнішнім світом. Він визнає, що окремі підприємства можуть стати «річчю в собі», але для сотень заводів така ізоляція практично неможлива.

Висновок очевидний: західні компоненти залишаються критично важливими для сучасного російського озброєння, і санкційна політика має посилюватися, аби перекрити ці канали постачання.