Захист поїздів від дронів: чому зенітна артилерія знову стає актуальною

За оцінкою фахівця, у разі переходу ворога до систематичних атак на залізничний транспорт доведеться згадати методи, які здавалися архаїчними. Ідея полягає в тому, щоб чіпляти платформи із зенітними гарматами попереду локомотива, а бажано — ще й позаду останнього вагона. На першому етапі, на думку автора, цілком вистачило б калібру 57 мм.

Аргумент будується на порівнянні швидкостей. Реактивний дрон розганяється до 500–600 км на годину — це приблизно швидкість літаків часів Другої світової війни, які збивали саме зенітною артилерією, адже зенітних ракетних комплексів тоді не існувало. Цілі уражали на висотах 10–12 кілометрів. Автор ставить питання, чому цей підхід не використовують зараз, хоча потреба в ньому не зникає роками.

Водночас він визнає межі такого рішення. Зі зростанням швидкостей ефективність артилерії падатиме, і тоді знадобляться ЗРК, здатні перехоплювати реактивні дрони, що летять зі швидкістю крилатої ракети. Ключова вимога до такого комплексу — масова й дешева ракета, співмірна за ціною із самим дроном, яка запускатиметься не лише з землі, а й з повітряних платформ. Створення такої ракети та комплексу автор називає окремою темою.

Окремо порушується проблема людського фактора. Ефективність дронів-перехоплювачів під керуванням оператора обмежена швидкістю цілей, а швидкість реактивних дронів лише зростатиме. Реакція людини має фізіологічні межі: аби вражати об'єкт на швидкості під 1000 км/год, оператору, за іронічним зауваженням автора, довелося б стати кіборгом із імплантами в мозку та очах. Для порівняння він пропонує уявити керування автомобілем на швидкості понад 200 км на годину — і додає, що ціль ще й може маневрувати та ухилятися.

Висновок із цього такий: перехоплювач має суттєво переважати дрон у швидкості й накривати вибухом якомога більший обсяг повітряного простору. Фактично це означає зенітну ракету з інфрачервоною головкою наведення на кінцевій ділянці польоту та бойовою частиною з дистанційним підривом, яка запускається з наземної пускової установки. Персонал такої установки отримуватиме інформацію від РЛС і пункту бойового управління — за схемою, знайомою ще з часів класичної протиповітряної оборони.

Підсумок: йдеться про антидроновий ЗРК нового покоління, де реактивний дрон-перехоплювач фактично виконує роль зенітної ракети. Для залізниці це означає необхідність комбінованого захисту — від зенітних гармат на перехідному етапі до масових і недорогих ракетних комплексів у перспективі.